Історія Флоренції. Державець. Никколо Макиавелли

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ титул герцога. Сини його були Філіппо і Джованні Марія Анджело, невдовзі вбитий міланським людом. Він залишив державу Філіппо, який не мав, однак, нащадків чоловічої статі, внаслідок чого управління державою від роду Вісконті перейшло до роду Сфорца, а як і чому це сталося, ми ще розповімо.

XXVIII

      Повернімося, однак, до того, від чого я відволікся. Імператор Людовік, аби підняти значення своєї партії та заразом і коронуватися, прибув до Італії. У Мілані він під приводом прагнення повернути міланцям волю, але насправді бажаючи взяти з них гроші, посадив усіх Вісконті до в’язниці, та невдовзі звільнив їх через наполягання Каструччо Луккського. Потім він подався до Рима і, щоб посилити в Італії розбрат, поставив антипапою П’єтро делла Корбару, розраховуючи за допомогою його впливу та війська Вісконті істотно послабити ворожу йому партію в Тоскані й у Ломбардії. Одначе Каструччо помер, і для імператора це було початком поразки, бо Піза і Лукка повстали та пізанці випровадили антипапу до Франції до папи в полон, тож імператор, не в змозі добитися чогось в Італії, повернувся до Германії. Не встиг він забратися геть, як Іоанн, король Чехії, прибув до Італії на поклик ґібелінів Бреші й захопив це місто, а також Бергамо. Оскільки нашестя це відбулося зі згоди папи, хоч він і удавав, що обурений, легат Болоньї підтримував його, вважаючи, що це гарний спосіб завадити поверненню імператора до Італії. Через це становище в Італії зовсім змінилося. Флорентійці й король Роберт, бачачи, що легат підтримує дії ґібелінів, стали ворогами всіх, кого вважали друзями легат і чеський король. Тепер, уже не зважаючи на ґвельфські або ґібелінські симпатії, багато державців, серед яких були Вісконті, делла Скала, мантуанський Філіппо Ґонзаґа, володарі Каррари й Есте, об’єдналися між собою. Папа їх усіх відлучив від Церкви. Король Іоанн, злякавшись цієї спілки, повернувся до себе додому, щоб зібрати сильніше військо, і, хоч він знову прибув до Італії з численнішою армією, йому довелося зіткнутись із досить значними труднощами. Збентежений таким сильним опором, він повернувся додому на величезне невдоволення легата, залишивши свої гарнізони тільки в Реджо і в Модені та доручивши Парму Марсіліо і П’єро деї Россі, які були тоді тут вельми могутні. Коли він відбув, Болонья приєдналася до цього союзу, і всі його члени поділили між собою чотири міста, які ще були на боці Церкви: Парма дісталася делла Скалі, Реджо – Ґонзазі, Модена – роду д’Есте, Лукка – флорентійцям. Та захоплення цих міст викликало чимало збройних сутичок, які припинилися переважно завдяки посередництву Венеції. Може здатися дивним, що, розповідаючи про таку велику кількість подій, що відбувалися в Італії, ми досі не згадували про венеційців – адже їхня республіка за значенням своїм і могутністю заслуговує на те, щоб бути уславленою більше за інші італійські держави. Щоб покінчити з цією дивиною, пояснивши її причини, доведеться мені повернутися далеко назад, аби кожному СКАЧАТЬ