Микола Леонтович. Ю. І. Коляда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ще дві пісні Леонтовича – «Дударик» та «Ой пряду, пряду». Тріумф у Нью-Йорку був таким великим, що наступний концерт відбувся 15 жовтня у найбільшому театрально-концертному приміщенні міста – розкішному залі Гіподрому, неподалік Таймс-скверу, який на той час вміщав 5200 місць. Зал був переповнений, а успіх – ще більшим, ніж раніш.

      Хор О. Кошиця у 1919–1926 рр. об’їздив весь культурний світ Європи й Америки, дав близько тисячі концертів, а кожен виступ тривав не менше двох годин, деколи доводилося виступати двічі на день і більше. Поряд із найкращими хоровими творами та обробками народних пісень, чільне місце займали і твори Миколи Леонтовича. У програмі було 15 творів подільського композитора: «Почаївська», «Ой там за горою», «Щедрик», «Ой пряду, пряду», «Коза», «Діду мій, дударику», «Чого, Івасю, змарнів», «Ой у полі при дорозі», «Ой вийду я на улицю», «Мак», «Ой з-за гори та й стовпом дим», «Зайко», «Женчичок-бренчичок», «На городі качки пливуть», «Ой темная, та й невидная ніченька». За кількістю пісень у репертуарі хору Леонтович посідав третє місце після Лисенка та Кошиця. Найулюбленішими у публіки були кант «Про Почаївську Божу Матір», «Щедрик», «Ой пряду, пряду».

      «Леонтовичеві пісні співали, за малим винятком, усі. «Щедрик» став коронною точкою нашого репертуару в усіх краях впродовж п’яти з половиною років. – згадував О. Кошиць. – Новина в аранжовці полягала в трактуванні народної мелодії, вокальної по суті, як об’єкт інструментальної розробки. Це надавало безумовно свіжости аранжовці, чулось щось незвикле, і подобалось публіці дуже, включно до надання титулу геніальності самому авторові». «Усе і всюди очаровували публіку пісні Леонтовича, і не раз бувало, що з боку публіки передавано карточками бажання, щоб одну з цих пісень заспівати, коли її не було в програмі» – відзначав О. Пеленський, свідок тих подій.

      Лунали твори М. Леонтовича і у виступах хорів у таборах інтернованих осіб у Польщі, Чехословаччині, співочих товариствах, студіях української емігрантської громади, студентських громадах Австрії, Німеччини, Бельгії, Голландії, які масово виникали у 1920-х рр.

      «Щедрик» Миколи Леонтовича так сподобався американцям, що 1936 р. Пітер Вільговський, українець за походженням, написав текст англійською мовою, і досі американські хори, професійні й непрофесійні, співають цей твір як коляду на Різдво. Ця маленька українська щедрівка стала справжнім музичним дивом, яке розійшлося по всіх континентах. Тільки у США «Щедрик» мав 600 редакцій та 50 видань на грамплатівках упродовж 1950–1974 рр. і донині використовується у різних народів Європи й Америки у святах новорічної обрядовості, в сучасних голлівудських фільмах, на концертах, телешоу, в рекламах відомих брендів. Мелодію українського «Щедрика» використовують у різних стилях: від джазу до року.

      Carol of Bells

      Hark how the bells,

      sweet silver bells,

      all seem to say,

      throw cares away

      Christmas is here,

      bringing good cheer,

      to young and old,

      meek and the bold,

      Ding СКАЧАТЬ