Досвітні симфонії. Микола Хвильовий
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Досвітні симфонії - Микола Хвильовий страница 4

Название: Досвітні симфонії

Автор: Микола Хвильовий

Издательство: OMIKO

Жанр: Поэзия

Серия: Рідне

isbn: 978-966-03-9578-7

isbn:

СКАЧАТЬ примітивних одбігів, своєрідного моралізування. Здибаєш отаку, навіяну сучасною російською белетристикою манеру загравати з читачем – і мимоволі пройме тебе досадою: навіщо це? Не прикраса воно, а вада в творах Хвильового, і йому треба додержувати раз-у-раз власної манери – писати просто. Бо тоді виходить і сильно.

Сергій Єфремов

      Молодість[2]

      «О рудні, ваше свято…»

      О рудні, ваше свято,

      Вітайте жебрака.

      Приніс вам слово-злато

      Яскравого Франка.

      Цегельні, цукроварні,

      Хапайте неба смак —

      Ковші несу з броварні

      І блискавку-маяк.

      Родився я у клуні,

      В степах мантачив сміх,

      Виховувався в буйних

      Просторах золотих.

      Але колись заводи

      Покликали міцніш,

      І я в лани, городи

      Встромив забуття ніж.

      Поручкався з телицею,

      Коню, волам вклонивсь

      І до заліза й криці

      Хлопчиськом покотивсь.

      І дні пішли за днями,

      Себе я гартував,

      Відкрились інші брами,

      Інакше заспівав.

      Тепер іду новітній

      І лине буйний спів.

      Я вам, заводи рідні,

      Несу вінок з огнів.

      О рудні, ваше свято,

      Вітайте жебрака,

      Приніс вам слово-злато

      Яскравого Франка.

      Скляр

      Під пахвою у мене скло

      Тихесенько дзвенить у скриньці,

      Дивлюсь – на обрію веслом

      Зоря гребе у східній криці.

      Дружок мій любий – діамант —

      З кишені блузи щулить око,

      Ох, як він весело в туман

      Застромить погляд свій глибокий.

      Іду по вулиці, а скляр

      Яскравко – ранок кучерявий —

      На мій дзвінкий крокує шлях

      В палаючій і голосній заграві.

      Один лиш мент – і діамант

      Його і мій – веселі друзі

      Назустріч підуть крізь туман.

      І заспіває серце в блузі.

      Ах, я не маю теплих слів

      Намалювати ту хвилину.

      Я потім довго-довго млів

      І досі плавко лину-лину…

      «Не шкодуй, моя мила мати…»

      Не шкодуй, моя мила мати,

      Що я степ рясний залишив —

      Я говірку свою кострубату

      Заплітаю в русявий кужіль.

      Подивись в мої очі прозірні —

      Журавлинії там ягідки:

      Твойому заповіту я вірний.

      Як і завжди, вихревий, меткий.

      Ледве ранок тремтячий, рожевий

      Заголити темряву підскоче,

      Я, як сонце безкрайо веселе,

      На завод положу свої очі.

      Не шкодуй, моя мила мати,

      Твоїм серцем я всіх наділив,

      Подивися на ранок мій радо

      Після грому і зоряних злив.

      Весняне оповідання

      Гість-веснянка! Гість-веснянка!

      І СКАЧАТЬ



<p>2</p>

Перша збірка поезій М. Хвильового. Видана Всеукрліткомом. Харків. 1921. – Прим. ред.