Ґардаріка. Таємниця забутого світу. Вероніка Мосевич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ чутливо на кожну її думку, так, ніби там сиділа якась жива істота. Щойно дівчина починала думати про одного – полум’я яскраво спалахувало та іскри підстрибували високо, а згадувала про іншого – вогонь майже затухав.

      Це все знаки, про які їй розповідав Один. Очевидно, звали його так, бо він довгий час жив самотньо, один як палець. Інколи до нього сходились учні й одночасно допомагали йому у всьому, а він навчав їх багатьох премудростей. Колись Один був одним із волхвів, що служили у величезному слов’янському язичницькому храмі Аркона, який височіє на острові Руяні[22]. Туди стікається на великі свята слов’янський люд з усього світу на поклоніння своїм богам, а особливо богу Святовиту. Туди щодня приходять люди, щоб принести в жертву мед, просо чи ячмінь, щоб попросити милості для себе та всієї родини. У тутешніх волхвів можна дізнатися про своє майбутнє, і подейкують, що арконівський оракул[23] завжди каже правду. Про це Інґіґерд знала ще змалечку. Тут же є й школа, де навчають здібних хлопчиків волхвівської справи. На це не кожен здатний – не кожен зможе чаклувати, керувати хмарами, сівбою і людьми.

      Таємниче волхвівство вчив колись і Один. Як він опинився саме тут, ніхто не знав. Сам збудував у лісі капище та час від часу передавав молоді незвичайні знання. Скількох вікінгів тут вишколив! Так вправно володіти зброєю, здавалось, умів тільки він. Ще ніхто і ніколи його не переміг та не перехитрив. Навіть сам конунг намагався, та не спромігся. Волхв був під охороною Улофа, який мав до нього повну довіру. Колись давно Один урятував конунгові життя. Тому тепер міг робити все, що заманеться… І знав: йому ніхто не заборонить.

      Навколо всі приймали християнство. Так повелів конунг. Та Улоф був мудрим правителем і не заперечував існування різних вірувань людей на своїх територіях. Але ж місто Сигтуну спеціально побудував і зробив новою столицею Швеції замість Упсали[24], щоб запровадити там тільки християнство. Цього він хотів від усієї душі. Незважаючи на те, що в Упсалі набудовано багато християнських храмів, там процвітала стара язичницька віра. Знаючи батька, Інґіґерд могла б ручатися, що ні в Бога, ні в троля він не вірить. Його безстрашність неодноразово це їй доводила. Але Один… Він був для конунга авторитетом. Те, що той умів, не вкладалося в звичайне уявлення про людину. Він знав, здавалося, все про все, вмів раптово зникати і з’являтися, лікувати травами, замовляннями і самими тільки руками. Читав думки, знав минуле і бачив майбутнє. Володів зброєю так, що його ніколи і ніхто не вмів перемогти. Тому і йшли до нього всі, хто хотів дізнатися про щось більше в цьому житті і чогось більшого досягти. Сказати, що він умів і знав усе – це нічого не сказати. Люди, яких він навчав, ставились до нього майже, як до Бога.

      «Треба буде обов`язково піти до Одина і запитати ще раз про свою долю…» – подумала Інґіґерд – і полум’я запалало яскравіше.

      Але ж ні, батько ніколи не відступиться від свого слова, бо від її шлюбу з Олафом Норвезьким СКАЧАТЬ