Антивірус. Олександр Есаулов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Плаю, ти все ще хочеш бути на паях?

      Плай мовчав.

      – Отож… Хлопчак! Недовичинена шкіра! – це була найобразливіша лайка степовиків, яка натякала на те, що носій прізвиська ще не доріс до дорослого воїна.

      Ксига підняв спис і, неквапливо повернувшись, рушив до бранців.

      Плаю вистачило миті, щоб підхопитися, вихопити з м'якої халяви ніж і кинутися зі спини на широкоплечого Ксигу. Та досвідчений воїн ніби відчував спиною й присів саме тоді, коли було треба. Молодий Плай з ходу перелетів через степовика і принизливо розтягнувся у повен зріст на витоптаній землі. Степовики оглушливо й кривдно зареготали. Цього разу розмовою справа не закінчилася. Ксига кілька разів сильно штовхнув Плая ногою по ребрах.

      – Ти, щеня! – крізь зуби процідив Ксига. – Наступного разу приб'ю, зрозумів?

      Степовики схвально зашуміли.

      – Правильно, Ксиго, вчи молодь, а то надміру прудкими стали.

      – Вас не запитав, що мені робити, – неприязно буркнув Ксига.

      Усі притихли, немов не насмілюючись суперечити. Степовик не оглядаючись пішов до полонених. Плай, у якого від несправедливості й приниження потекли сльози, мовчки підвівся й загубився у юрбі, кидаючи час від часу на кривдника повний ненависті погляд.

      – Як тебе звуть, рабе? – повторив Ксига запитання.

      Розсудливо вирішивши не називати своє справжнє ім'я, Чипсет відповів:

      – Мене звуть Сет.

      – Сет? Дурне ім'я… Та чого можна чекати від такого дурня, як ти? Ги-ги… А цього недоумка? Гей, ти, хробак! Ти хто?

      – Я не знаю. Він водила.

      – Як? Водила? Ну, нехай буде Водила… Зараз я попрошу відьму, щоб вона його подивилася. Забери вас Чорний Човняр, її послуги дорого коштують! А що робити? Хазяїнові треба піклуватися про своє майно. Хоча що ти можеш розуміти, Сете? Ти – раб, шматок свіжого м'яса… Сидіти тут і нікуди не йти! – Оскільки Чипсет нічого не відповів, Ксига перепитав: – Ти чув мене, рабе? Чи ти глухий?

      Чипсет мовчки кивнув головою. Це не сподобалося Ксигові. Він вихопив короткий захалявний ніж, точно такий, з яким на хвилину раніше на нього нападав Плай, і приставив до підборіддя нового раба. Надавивши вістрям на шкіру, він змусив Чипсета високо задерти голову.

      – Мені завжди відповідати: так, пане! Ти зрозумів?

      Ксига надавив сильніше, і вістря пробило шкіру. По шиї Чипсета тоненьким струмком потекла кров.

      – Так, пане, – неголосно крізь зуби прошепотів Чипсет.

      – Отож… рабе… – Ксига накинув Чипсету на шию кінський повід і рушив за відьмою, витерши по дорозі ніж об шкіряні штани й знову заховавши його за халяву чобота. Ішов він перевальцем, широко розставляючи ноги. Чипсет тужливим поглядом дивився йому вслід.

      Повернувся Ксига хвилин за десять, ведучи за собою стару, одягнену в діряві шкіри, жінку. Сиве, давно не мите волосся патлами вибивалося з-під недбало зав'язаної хустки. Відьма спиралася на товстий нерівний СКАЧАТЬ