Мелодія кави у тональності кардамону. Наталія Гурницька

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ відповів. Від хвилювання Анна не вловила змісту слів, проте навіщось притиснула свою долоню до його губ.

      – Не треба нічого казати. Я знаю, що зле повелась.

      Вона хотіла забрати руку, проте Адам накрив маленьку долоню своєю рукою і Анна відчула, як він обережно торкнувся поцілунком її пальців.

      Він її любить? Вона йому потрібна? Він не сердиться?

      Її губи ледь ворухнулися в німому запитанні, на мить розтулилися, і раптом вона обхопила Адама руками і сама поцілувала в губи.

      Мимоволі злякавшись того, що цілується з ним серед білого дня, ще й на вулиці, відразу відхилилася, але майже тієї ж миті, відчувши, що втрачає його губи, знов їх відшукала. Попри страх, холод і невластиве місце, їй до божевілля хотілося цілуватися з ним.

      – Слухай, мала, ти розум маєш? – Адам ледь відсторонився, озирнув Анну з ніг до голови, зауважив, що вона боса, і його брови здивовано поповзи догори. – Ні, розуму ти таки не маєш. Зачекай, я занесу тебе до себе додому.

      Вона заперечно хитнула головою, спробувала сказати, що зовсім не змерзла, проте, коли Адам підвівся, взяв її на руки і поніс до себе в будинок, вона передумала сперечатися. Хіба не про таке їй мріялося довгими зимовими ночами?

      Зайшовши на кухню, Адам посадив Анну на лаву, скинув із себе хутро і, струсивши з нього сніг, накинув їй на плечі.

      – Хоч трохи зігрієшся… Зніми панчохи. Цілком мокрі.

      Вона розгублено кивнула, але не ворухнулася. Дивилася на те, як він розпалює вогонь у печі, і мовчала. Виглядала наляканою, безпорадною, проте на диво милою. Напевно, втекла з дому після чергового скандалу з вуйком, а тепер боїться того вчинку. Нічого, головне, що з нею нічого поганого не сталося.

      Присівши біля Анни навпочіпки, Адам сам стягнув із неї мокрі панчохи.

      – Ти не помітила, що надворі вже кілька місяців зима? – відклавши панчохи вбік, він почав розтирати її холодні ступні. – Ноги зимні, як лід.

      Розгублено глянувши на нього, Анна міцно, мало не до болю в руках, стиснула край лави. Навіщо він це робить? Невже вона сама не годна зняти з себе панчіх або ноги розтерти?

      Його рука ковзнула вгору, відсуваючи тканину спідниць вище, і Анна заплющила очі, прислухаючись до того, як Адам торкається її колін та стегон.

      Раптом він несподівано різко і безцеремонно відкинув усі її спідниці вгору.

      – Слухай, Анно, звідки у тебе такі синці на ногах? Що з тобою сталось?

      Вона широко розплющила очі.

      – Синці? Які?

      Вона різко висмикнула спідниці з його рук, а тоді, перехопивши здивований погляд Адама, мимоволі підібгала під себе ноги.

      – Та не чіпав він мене. Я наставила собі синців тоді, коли в темряві бігала по його будинку, а ще тоді, коли стрибала з вікна…

      Зауваживши, як в Адама округлилися очі, Анна затнулася і щільніше загорнула ноги в спідницю.

      – Він навіть не поцілував мене… Це у себе вдома він почав лізти куди не треба…

      Вона мимоволі прослідкувала СКАЧАТЬ