Гастарбайтерки. Наталка Доляк
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Гастарбайтерки - Наталка Доляк страница 5

Название: Гастарбайтерки

Автор: Наталка Доляк

Издательство:

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-14-4679-2

isbn:

СКАЧАТЬ не буде. Ось ключ. Це від вхідних, це від під’їзду. На холодильнику, під магнітиком із зображенням Санта Клауса, написаний код. Завчіть. Можете прогулятися Берліном, насолоджуйтеся, поки не почали гарувати. – Оля важко зітхнула, й Галина відзначила, що не така вже вона молода, як здалося вчора.

      – А скільки вам років? – запитала Галя, хапаючи Ольгу за руку.

      Ольга, яка відвикла за довгий час, що хтось може називати її на «ви», сприйняла те звернення як таке, що стосується не лише її, а й Леоніда:

      – Льоні п’ятдесят вісім, а мені сорок дев’ять.

      – Ви виглядаєте значно молодше. Ну, вірніше, не ви, а ти, – виправилася Галя. Виявляється, Льоня мав саме стільки років, скільки Галя дала йому при зустрічі.

      – Бо не народжувала! – ще трагічніше, ніж перший раз, зітхнула Оля. – А може, природа така! – додала.

      У цей час Максим почав ворушитися, прокидаючись. Оля приклала пальчик до рота, всміхнулася, помахала на прощання й вийшла за двері.

      «Дивні люди, дивний світ!» – подумала Галя й поринула у спокійний глибокий та світлий сон.

      Перше, що побачила, прокинувшись, – волохаті ноги чоловіка, що звисали з верхньої полиці.

      – Котра година? – запитала голосно й уздріла, як кінцівки здригнулися.

      Тоді Максим нагнувся, так що стало видно його обличчя, і прошепотів:

      – Одинадцята.

      Довідавшись, що вони вдома самі, Максим зіскочив із ліжка й чи не вперше за останню добу заговорив нормальним голосом. Виявляється, він сидить ось так, не поворухнувшись, від дев’ятої години, боїться когось збудити. Хотів до туалету, але, переборюючи природні інстинкти, терпів. Тепер стрілою побіг туди й уже з кахельного раю розмірковував уголос про те, як вони будуть жити, що робитимуть, чи не повернуться завтра з порожніми кишенями додому.

      Довго роздивлялися облаштування вбиральні. Особливо вразили пральна машина-автомат і ванна-джакузі, помитися в якій не наважився ніхто з них, хоча дуже кортіло. «А як щось зламаємо?» – спиняли неконтрольовані пориви реалістичними висновками. Перейшовши до кухні, почали дивуватися з новою силою. Холодильник-велетень аж під стелю, заповнений слоїчками з варенням, якимись невідомими «фруктами» – каперсами, пікулями та іншими дивовижами. Тостер – особлива іграшка, яку Максим роздивлявся мовчки й на відстані, тоді поліз під мийку й довго звідти ойкав, айкав та прицмокував, вихваляючи німецьку сантехніку. Просто, мовляв, і достойно.

      Галя трохи прибрала, навіть наважилася зайти до кімнати Гнатюків, щоб там навести лад. Акуратно, аби не порушити конфіденційності, застелила матрац, зібрала розкидане шмаття та рівненькими стосами склала на стільчики. Витерла пилюку, помила ванну та туалет, взялася до вікон. Коли все було зроблено, зварила борщ і насмажила котлет. Лише після цього запропонувала чоловікові пройтися Берліном.

      Вони йшли, взявшись попід руки. Осіннє сонце СКАЧАТЬ