Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Він взяв із собою одного зі своїх співробітників, і після численних затримок та пригод експозиція дісталася радянської Росії; був знайдений єврейський чиновник, який надав Бен-Ґуріон дозвіл на використання синьо-білого сіоністського прапора поруч із червоним прапором «Гістадруту».[517]

      Тривале перебування в столиці диктатури пролетаріату стало щоденним випробуванням Бен-Ґуріона як соціаліста, єврея та сіоніста. Перед візитом туди він заявив делегації Всесвітнього Союзу «По’алей Ціон», що виступає за більшовизм. «Я вірю в диктатуру пролетаріату», – стверджував він.[518] Це не відповідало реальності. Бен-Ґуріон іноді говорив речі, у які не вірив, але використовував як спосіб задовольнити опонентів. Він усе життя називав себе соціалістом, але, провівши деякий час у Палестині, Бен-Ґуріон зрозумів, як він говорить, що все, що він думав про соціалізм до приїзду, було не що інше, як «жалюгідний фарс». Він мав рацію, бо в Палестині його соціалізм не був ідеалом, до якого варто було прагнути, а тільки засобом для досягнення мети. У своїх спогадах він писав: «Майже одразу після приїзду до Палестини я зрозумів просту і важливу істину: ми, молодь… не є емісарами робітничого класу, ми – ціла нація».[519]

      Він витратив багато часу на обговорення цього питання, присвячуючи години ідеологічних виступів на незчисленних форумах, але так ніколи й не став більше ніж умовним соціалістом. Іноді Бен-Ґуріон стверджував, що не існує різниці між його сіонізмом та соціалізмом, і з поглибленням його сіоністської віри глибшала і віра в соціалізм.[520] Насправді ж, він використовував соціалізм на благо націоналізму. Це призвело до необхідності переходу, за словами Бен-Ґуріона, «від класу до нації». Ці слова він використав як заголовок однієї зі своїх книг. У разі виникнення суперечностей між сіоністськими та соціалістичними інтересами Бен-Ґуріон завжди обирав сіонізм.[521]

      Напередодні візиту до Радянського Союзу він хотів дізнатися все, що міг, про тамтешню ситуацію: наполегливо стежив за ходом російської революції під час свого перебування у Сполучених Штатах, дивуючись перемозі більшовиків, але здебільшого виявляючи до неї жадібну цікавість. У Репетура склалося таке враження, що Бен-Ґуріон поїхав до Москви з великою симпатією до революції та повагою до її вождів. Сам Бен-Ґуріон пізніше підтвердив, що це була історія «відданої любові». Той факт, що революція була пов’язана з насильством, не заважав йому так до неї ставитися, оскільки він казав, що світова війна похитнула його віру в демократію.[522] Бен-Ґуріона дуже цікавила особистість Троцького; Репетур розповів йому про разючий ефект його промов. Ленін також був для нього захопливою фігурою. Він очікував, що радянська влада побачить схожість між їхніми революціями, а отже, радо вітатимуть гостя з Палестини.[523]

* * *

      Москва стала приємною несподіванкою – це був його перший візит до міста, СКАЧАТЬ