Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну - Том Сегев страница 66

СКАЧАТЬ які хотіли залишитися у Палестині. Поки вони чекали без роботи, дехто із солдатів потрапили у халепу зі своїми британськими командирами і були засуджені до в’язниці за спробу заколоту. Едер стверджував, що вони заслужили своє покарання, бо знущалися з арабських жінок. «Він казав жахливі речі, – розповідав Бен-Ґуріон своєму другові. – Його наклепи та лайки були жахливими». Едер нахабно і холодно відхилив ці звинувачення і повідомив, що вважає це «порушенням священного і глибинного права на свободу слова». Зрештою Бен-Ґуріон відступив і розв’язав питання поза судом.[465]

      Сутичка із Сіоністською комісією була боротьбою за владу. Агресивний, як спритний фехтувальник, Бен-Ґуріон також налякав жінку, на ім’я Неллі Штраус, яка привезла гроші з Америки з добрим наміром створити сільськогосподарське поселення для ветеранів Єврейського легіону в долині Ізреель. Вона представляла організацію «Кегілат Ціон». Лорд Бальфур дав дозвіл на те, щоб поселення було назване на його честь – воно повинно було називатися Бальфурія. Бен-Ґуріон хотів, щоб військовий Комітет його батальйону взяв на себе відповідальність за проєкт. Іншими словами, він хотів контролювати його самостійно і ставився до Штраус так, ніби вона була зловмисним ворогом, вимагаючи напівлегального розслідування – хто що сказав: хто правду, а хто збрехав.[466]

      Здається, на той момент Бен-Ґуріон уже розробив план для таких розслідувань; він міг потішити свою чоловічу амбітність, а також відновити самоконтроль і запобігти новим спалахам обвинувачень та образ. Саме тоді Бен-Ґуріон провів вибори до Асамблеї представників із майстерністю старого бойового коня.

* * *

      Єврейська Асамблея представників була органом, що мав допомогти у створенні національного дому та закласти розділення між євреями та арабами. Вона стала першим парламентським інститутом у Палестині, який був обраний загальним та рівним виборчим правом шляхом таємного голосування. Право голосу було надано кожному єврейському жителю Палестини обох статей віком від двадцяти і більше років. Кандидати були пов’язані з партійними списками, але обиралися на особистій основі. У голосуванні взяли участь двадцять партій.

      Під час підготовки книги «Іцкор» та у співпраці з Бен-Цві над книгою про географію Палестини Бен-Ґуріон довів, як добре опанував нелегку та незнайому справу та як виклався на всі сто відсотків під час її виконання. Сам він був бажаним оратором, але вважав, що організація та робота партійного апарату є важливішими за риторику. Він хотів знати все і не нехтував навіть найдрібнішими деталями; Бен-Ґуріон заповнював сторінки свого щоденнику кількісними даними про виборців, не уникаючи жодного потенційного учасника голосування з найвіддаленіших виборчих дільниць. Це зображує його диктаторські риси та схильність до колекціонування. Його одержимість деталями стала одним із наріжних каменів його політичного авторитету.[467]

* СКАЧАТЬ


<p>465</p>

Лист Бен-Ґуріона до Давида Едера від 12 вересня 1919 року; лист Бен-Ґуріона до Давида Блюменфельда від 16 вересня 1919 року; лист Едера до Бен-Ґуріона від 17 вересня 1919 року; текст звернення Бен-Ґуріона до Тимчасового Комітету від 30 вересня 1919 року, BGA.

<p>466</p>

David Yizraeli to Ya’akov Ettinger, Nov. 28, 1919, BGA; Glass 2002, p. 199ff.

<p>467</p>

Записи зі щоденника Бен-Ґуріона від 12 квітня 1919 року, 19 та 24 жовтня 1924 року, BGA.