Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ між єврейськими фермерами та арабами, спричинене, наприклад, конфліктами з приводу пасовища.[225]

      Арабів часто порівнювали з ворожою християнською більшістю, яка порушувала права євреїв та переслідувала їх у країнах їх походження. Багато хто з євреїв, що приїхали до Палестини, пережили погроми.[226] Хоча єврейські фермери, можливо, і віддавали перевагу арабам, до своїх арабських трудящих вони часто ставилися поблажливо і презирливо. Подорожуючи Палестиною наприкінці 1880-х років, Агад Га-ам писав: «Вони поводяться з арабами ворожо і жорстоко, необґрунтовано втручаються, ганебно б’ють їх без поважних причин і ще й цим вихваляються». В іншій статті він написав, що єврейські фермери ставилися до своїх арабських найманців так само, як і до своїх сільськогосподарських тварин. «Вони не вважають «елахін» [селян] за людей», – писав житель Яффи Ізраїль Рокач банкіру Левонтіну.[227] Єврейські фермери міста Хадери надрукували спеціальні посвідчення особи для своїх арабських трудящих. «Немає наміру щось нав’язувати їм, швидше змусити їх мовчати», – стверджували представники правління ради мошав.[228]

      Далеко в Російській імперії єврейський революціонер Ілля Рабінович 1886 року запитав: «Але що ж робити з арабами? Чи дадуть згоду євреї на те, щоб стати прибульцями серед арабів або схочуть перетворити арабів на прибульців серед них?»[229] Близько року після того, як Бен-Ґуріон оселився у Палестині, місцевий єврейський учитель Іцхак Епштейн написав статтю, що розглядала проблему ставлення єврейських іммігрантів до арабів, і це розпочало велику дискусію з арабського питання.[230]

* * *

      Придбання землі для єврейських поселень іноді передбачало вигнання арабів із землі, яку вони обробляли як фермери-орендарі. Іноді їм виплачували компенсацію, але не завжди. Фермер та письменник Моше Сміланський, статті якого Бен-Ґуріон із друзями читали ще у Плоньську, розповідав, що бачив феллахських жінок, що плакали й жалілися про втрачені землі та будинки без будь-якої компенсації. Єврейські поселенці виганяли їх палицями, а потім пишалися цим «із разючим цинізмом», писав він.[231] Він вимагав особливої обережності під час вибору земель, які євреї купували у арабів, наголошуючи, що населену землю купувати не слід. «Феллахи тісно пов’язані зі своєю землею і легко з неї не підуть, – заявив він. – Там їхнє коріння, там вони побудували будинки та подвір’я, там поховали своїх близьких і святих». «Вони сприймають нових поселенців як небезпеку і жорстоко ненавидять їх», – додав Сміланський. «Ніхто не повинен дивуватися цьому, – пояснив він. – Феллахи цінують землю, а її все більше забирають [єврейські] переселенці… Ми не повинні їх ненавидіти»[232].

      Сміланський був постійним учасником тривалих дискусій про єврейсько-арабські відносини у місцевій пресі. Вони почалися ще до народження Бен-Ґуріона та заснування Сіоністської організації Герцлєм. Оскільки арабські СКАЧАТЬ