Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну - Том Сегев страница 30

СКАЧАТЬ між єврейськими фермерами та арабами, спричинене, наприклад, конфліктами з приводу пасовища.[225]

      Арабів часто порівнювали з ворожою християнською більшістю, яка порушувала права євреїв та переслідувала їх у країнах їх походження. Багато хто з євреїв, що приїхали до Палестини, пережили погроми.[226] Хоча єврейські фермери, можливо, і віддавали перевагу арабам, до своїх арабських трудящих вони часто ставилися поблажливо і презирливо. Подорожуючи Палестиною наприкінці 1880-х років, Агад Га-ам писав: «Вони поводяться з арабами ворожо і жорстоко, необґрунтовано втручаються, ганебно б’ють їх без поважних причин і ще й цим вихваляються». В іншій статті він написав, що єврейські фермери ставилися до своїх арабських найманців так само, як і до своїх сільськогосподарських тварин. «Вони не вважають «елахін» [селян] за людей», – писав житель Яффи Ізраїль Рокач банкіру Левонтіну.[227] Єврейські фермери міста Хадери надрукували спеціальні посвідчення особи для своїх арабських трудящих. «Немає наміру щось нав’язувати їм, швидше змусити їх мовчати», – стверджували представники правління ради мошав.[228]

      Далеко в Російській імперії єврейський революціонер Ілля Рабінович 1886 року запитав: «Але що ж робити з арабами? Чи дадуть згоду євреї на те, щоб стати прибульцями серед арабів або схочуть перетворити арабів на прибульців серед них?»[229] Близько року після того, як Бен-Ґуріон оселився у Палестині, місцевий єврейський учитель Іцхак Епштейн написав статтю, що розглядала проблему ставлення єврейських іммігрантів до арабів, і це розпочало велику дискусію з арабського питання.[230]

* * *

      Придбання землі для єврейських поселень іноді передбачало вигнання арабів із землі, яку вони обробляли як фермери-орендарі. Іноді їм виплачували компенсацію, але не завжди. Фермер та письменник Моше Сміланський, статті якого Бен-Ґуріон із друзями читали ще у Плоньську, розповідав, що бачив феллахських жінок, що плакали й жалілися про втрачені землі та будинки без будь-якої компенсації. Єврейські поселенці виганяли їх палицями, а потім пишалися цим «із разючим цинізмом», писав він.[231] Він вимагав особливої обережності під час вибору земель, які євреї купували у арабів, наголошуючи, що населену землю купувати не слід. «Феллахи тісно пов’язані зі своєю землею і легко з неї не підуть, – заявив він. – Там їхнє коріння, там вони побудували будинки та подвір’я, там поховали своїх близьких і святих». «Вони сприймають нових поселенців як небезпеку і жорстоко ненавидять їх», – додав Сміланський. «Ніхто не повинен дивуватися цьому, – пояснив він. – Феллахи цінують землю, а її все більше забирають [єврейські] переселенці… Ми не повинні їх ненавидіти»[232].

      Сміланський був постійним учасником тривалих дискусій про єврейсько-арабські відносини у місцевій пресі. Вони почалися ще до народження Бен-Ґуріона та заснування Сіоністської організації Герцлєм. Оскільки арабські СКАЧАТЬ



<p>225</p>

Hatzefirah, April 25, 1890, June 9, 1890, April 7, 1891, April 11, 1891, Dec. 9, 1891, Jan 31, 1892, та інші; ізраїльський меморіальний сайт, присвячений загиблим солдатам, www.izkor.gov.il, та ізраїльський меморіальний вебсайт жертв терору та злочинів на ґрунті ненависті Національного інституту страхування, www.laad.btl.gov.il.

<p>226</p>

Shapira 1992, p. 84ff.

<p>227</p>

Ahad Ha’am, «Emet Mi’eretz Yisra’el» and «Hayishuv Ve’apotrosav», 1949, pp. 29, 236; Gorny 1975, p. 82; лист Рокача до Левонтіна від 20 травня 1886 року, приведений у Shapira 1992, с. 507, примітка 14.

<p>228</p>

Giladi 1999, 1, p. 503ff; Ahad Ha’am, «Hayishuv Ve’apotrosav», 1949, p. 225.

<p>229</p>

Gorny 1975, p. 72ff; Lamdan 2002, p. 215ff.; Frankel 1990, p. 149; Segev 2000, pp. 150–51.

<p>230</p>

Epstein 1907, p. 193ff.

<p>231</p>

Shapira 1992, p. 95ff; Лист Сміланського до Агада Га-ама від 6 вересня 1913 року, Національна бібліотека Ізралю, архів Агада Га-ама, 7912119.

<p>232</p>

Smilanksy 1936a, p. 42; Shapira 1992, p. 509, note 48.