Кобзар. Вибрані твори. Тарас Шевченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ чуть – гукають

      Товариші-гайдамаки;

      Ґонта мов не чує,

      Синам хату серед степу

      Глибоку будує.

      Та й збудував. Бере синів,

      Кладе в темну хату

      Й не дивиться, ніби чує:

      «Ми не ляхи, тату!»

      Поклав обох; із кишені

      Китайку виймає;

      Поцілував мертвих в очі,

      Хрестить, накриває

      Червоною китайкою

      Голови козачі.

      Розкрив, ще раз подивився…

      Тяжко-важко плаче:

      «Сини мої, сини мої!

      На ту Україну

      Дивітеся: ви за неї

      Й я за неї гину.

      А хто мене поховає?

      На чужому полі

      Хто заплаче надо мною?

      Доле моя, доле!

      Доле моя нещаслива!

      Що ти наробила?

      Нащо мені дітей дала?

      Чом мене не вбила?

      Нехай вони б поховали,

      А то я ховаю».

      Поцілував, перехрестив,

      Покрив, засипає:

      «Спочивайте, сини мої,

      В глибокій оселі!

      Сука мати не придбала

      Нової постелі.

      Без васильків і без рути

      Спочивайте, діти,

      Та благайте, просіть бога,

      Нехай на сім світі

      Мене за вас покарає,

      За гріх сей великий.

      Просіть, сини! я прощаю,

      Що ви католики».

      Зрівняв землю, покрив дерном,

      Щоб ніхто не бачив,

      Де полягли Ґонти діти,

      Голови козачі.

      «Спочивайте, виглядайте,

      Я швидко прибуду.

      Укоротив я вам віку,

      І мені те буде.

      І мене вб’ють… коли б швидче!

      Та хто поховає?

      Гайдамаки!.. Піду ще раз.

      Ще раз погуляю!..»

      Пішов Ґонта похилившись;

      Іде, спотикнеться.

      Пожар світить; Ґонта гляне,

      Гляне – усміхнеться.

      Страшно, страшно усміхався,

      На степ оглядався.

      Утер очі… тілько мріє

      В диму, та й сховався.

      Гамалія

      «Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі

      Із нашої України!

      Чи там раду радять, як на турка стати,

      Не чуємо на чужині.

      Ой повій, повій, вітре, через море

      Та з Великого Лугу,

      Суши наші сльози, заглуши кайдани,

      Розвій нашу тугу.

      Ой заграй, заграй, синесеньке море,

      Та під тими байдаками,

      Що пливуть козаки, тілько мріють шапки,

      Та на сей бік за нами.

      Ой Боже СКАЧАТЬ