Справа мертвого авіатора. Олександр Красовицький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ серед зимового поля. Тарас Адамович підійшов до неї, однак не встиг нічого сказати – двері ангара рипнули…

      – Ви, певно, Тарас Адамович Галушко? – пролунало з прочинених дверей. Міра подалася на крок уперед, колишній слідчий залишився на місці. З вузького проходу визирнула голова і за мить сховалася. Міра здивовано озирнулася на Тараса Адамовича.

      – Прошу! – знову пролунало з ангара.

      Тарас Адамович натиснув на двері, збільшуючи прохід, ступив усередину та жестом запросив дівчину слідувати за ним.

      «Ти не захочеш відмовитися від справи, коли дізнаєшся подробиці» – пригадав він нещодавні слова Георгія Рудого.

      Скільки років Тарас Адамович відмовлявся слухати новини про успіхи в небі? Холодно відповідав на листи мосьє Лефевра, відмовчувався, коли той запитував про київських авіаторів? Ігнорував приїзди відомих пілотів до Києва? Щонайменше – п’ятнадцять. Відтоді, як побував на фестивалі повітряних куль на Сирецькому іподромі. Болючі спогади. Не варто думати про це зараз.

      – Ви й справді ніколи не бачили авіаторів? – майже пошепки промовила Міра.

      – Живих – ніколи, – відповів їй Тарас Адамович, якого службовий обов’язок змусив бути на похороні Петра Нестерова. То оця голова зі скуйовдженим волоссям, що визирала з ангара, незграбна постать і різкі помахи рук, що були вимащені у щось чорне, – належать першому авіатору, якого він побачив у своєму житті?

      Чоловік озирнувся на гостей.

      – Добридень! – сказав він низьким хриплуватим голосом.

      На вигляд пілоту не більше ніж двадцять сім років. Він був у формі та шинелі, недбало накинутій на плечі. Смагляве обличчя, грубі риси, важке підборіддя. Міра мимохідь ковзнула поглядом уздовж стіни ангара, питально подивилася на пілота. За його спиною височів літак. Перш ніж Тарас Адамович подумки встиг оцінити габарити і відповісти на вітання, авіатор відрекомендувався:

      – Поручик Рахлін.

      – Тарас Адамович Галушко, слідчий у відставці. Моя секретарка – панна Томашевич.

      Офіційну частину завершено. Міра замислилася. Про що запитуватиме колишній слідчий у поручика? Наскільки відвертим буде авіатор? Коли їй діставати нотатник – зараз чи потім, коли Тарас Адамович розпочне допит свідка? А якщо допит уже розпочато? Вона перевела погляд із поручика на слідчого.

      – Це і є той літак, що здійснив переліт із Петрограда до Києва?

      – Якщо маєте на увазі переліт другого грудня – так.

      – Чи були до того на ньому ще якісь перельоти?

      – Час від часу траплялися. Власне, на рахунку літака, який вас зацікавить, щонайменше шість таких перельотів, один із них – рекордний, з Києва до тоді ще Петербурга за тринадцять годин.

      – О, справді?

      – Так, я був мотористом на цьому літаку, коли він ставив рекорд. СКАЧАТЬ