Музика води. Том Бойл

Чтение книги онлайн.

      Уже понад місяць провів мандрівник у маврському полоні. Його тримають в одиночному ув’язненні. Коня й майно конфіскували. Ніяких звинувачень не висунули. Питання про його осліплення, хвала Аллаху, відклали на потім. Схоже, що Фатіма, улюблена дружина Алі, прислала звістку з Діни, забажавши оглянути виродка неушкодженим – з його лихими, наврочливими очима та всім причандаллям. (У Лондоні народ валом валить, щоби повитріщатись на людину-гусеницю чи чоловіка із трьома носами, у Людамарі ж за них правлять альбіноси-мутанти.) Та все ж життя першопрохідця було далеко не ідилічним. Його утримували проти власної волі, піддавали тиску й залякуванню як невірного, погрожували смертю й каліцтвом, морили голодом, знущалися, катували, примушували нудитись, позбавляли спілкування, поживи для розуму та води. І він уже тиждень не бачив свого товмача. Під час їхньої останньої зустрічі язик Джонсона – ввічливий чи не дуже – все ще перебував у нього в роті. Алі ж бо виявив, що той орган із м’язів і жирової тканини незамінний для допитування чужоземця про загадки його багажу та костюма: черевиків і панчіх, ґудзиків на сюртуку та панталонах, компаса, годинника й бритви. «Як цим користуватися? А цим?» – вимагав відповідей Алі, звертаючи свої запитання до Джонсона, а його темні, припухлі очі тим часом невідривно вдивлялися в обличчя мандрівника. Кінець кінцем він примусив того вдягти та скинути вбрання тридцять сім разів поспіль, щоб усе нові й нові групи роззяв могли подивуватися з хитромудрості цього процесу. Після тридцять сьомої демонстрації Алі поцікавився, навіщо Мунґо взагалі прибув у Сахель: бо якщо він не купець, то, виходить, шпигун.

      – Я шукаю ріку Ніґер, – сказав шотландець.

      Алі якусь мить роздивлявся великий палець своєї ноги, а потому звів очі:

      – У тебе в країні немає річок?