Аномалія. Андрій Новік

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ усіх найближчих мечетей та гострі шпичаки телевізійних антен, що визирали з-поміж розвішеного одягу. Із найближчої мечеті лунав крихкий старечий чоловічий голос – це муедзин у гучномовець читав заклик до вечірньої молитви та закінчення денного посту.

      – Приєднуйся до нас, – гарною англійською промовив араб у довгому національному вбранні.

      Трійко хлопців уже сиділи праворуч власника хостела Муаза та накладали у тарілки таджин – національну страву з телятини, овочів та фруктів, яку подавали у горщику. Дівчина сіла поруч. Вечеряли фініками, таджином, супом із баранини харіра, куркою на пару, кус-кусом із овочами та кількома салатами. Ну, і, звісно, фрукти, неймовірна кількість фруктів. А молода китаянка поклала на стіл кілька пляшок кавунового фрешу.

      – Тут надзвичайна атмосфера, – мовила китаянка англійською. Як з’ясувалося пізніше, її звали Мейлін.

      – Ми нещодавно приїхали, – мовив Остап, – але тут неймовірно круто!

      – Як надовго ви у Марокко?

      – На два тижні, – відповіла Марта.

      – Щасливчики. Ви побачите Марокко у два періоди: у Рамадан та після його закінчення. Це дві абсолютно різні країни.

      – Сподіваємось.

      – А ще, – китаянка тицьнула пальцем у небо, – зараз період зорепаду Аріетіди.

      – Персеїди? – Ян поправив окуляри на переніссі. Це була його тема. – Метеоритні дощі?

      – Ага. На Південній півкулі інтенсивність настільки висока, що можна вгледіти до шістдесяти падінь за годину.

      Віталій гучно присвиснув. Поруч з ними сиділи ще троє новозеландців, пара з Норвегії, двоє китайців та кілька працівників хостелу. Усі вмить замовкли, прислухаючись до розмови.

      – Але, на жаль, тут їх не так багато, – втрутився Муаз. Ян не розумів чому, але йому не подобалися очі цього араба. Він бачив погляди, сповнені хитрості та зневаги, які вдало ховалися під прикриттям удаваної щирості та гостинності.

      – Вчора ми бачили усього чотири, – промовив білявий високий норвежець Торбйорн. Здавалось, його вилиці рухалися самовільно і робили чоловіка схожим на справжнього вікінга.

      Муаз вдоволено відкинувся на стільці й скрутив гашиш. Потемнілі від постійного бруду пальці рухалися швидко, повторюючи давно завчені рухи. Уже вечір, зараз можна.

      – У нас люди вірять, що падаючі зірки – це стріли, які Аллах випускає у шайтанів.

      Присутні обернули погляди до Муаза. Усі, крім Мейлін, яка чула цю оповідь вшосте.

      – Що ти маєш на увазі? – Ян вдруге наповнив склянку кавуновим фрешем та спробував одним ковтком спорожнити її. Краплини стікали його щоками, залишаючи на шкірі світло-рожеві патьоки.

      – Зараз місяць Рамадан, – продовжував марокканець, затягуючись гашишом, – а це означає, що люди наближеніші до Бога. Шайтанам не місце на землі, тому вони летять догори, на небо – єдине місце, де можуть ще спробувати щастя. Тоді Аллах використовує СКАЧАТЬ