Диктатор. Сергій Постоловський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Френк Лейл думає, як діяти далі. І коли він згадує крик відчаю Томаса, коли знову бачить страх у погляді племінника, він опускає свої очі і каже:

      – Я буду просити тебе про послугу.

      Майкл не відповідає на це. Френк підводить очі і дивиться на С’юті.

      – Його звати Томас. Томас Лейл. Мій племінник. Талановитий хлопець. Син моєї молодшої сестри. Зростав без батька. Ти знаєш цю історію…

      – Що я можу зробити для нього? – питається С’юті.

      – Візьми його до себе, Майкле. Навчи його усьому, що знаєш і вмієш. Зроби з нього чоловіка. Змусь бути аналітиком, актором, маніпулятором, шпигуном, нелегалом, диверсантом, оперативником, врешті-решт воїном і навіть вбивцею.

      С’юті не дивується, не відчуває шоку або ж жалю.

      – Ти просиш у мене долі вбивці для свого рідного племінника? – питається він Френка.

      – Я прошу тебе врятувати його від неминучої загибелі.

      – У нього проблеми?

      – Так.

      – Поліція, мафія, наркотики, алкоголь, жінки? Може, він гей?

      – Жінки і алкоголь. А ще розумна голова, яка дісталася дурню.

      – Хто він за освітою?

      – Усе його життя – література та мови. Наразі він знає три мови.

      – Які саме?

      – Французька, російська, іспанська.

      – Він учив російську? – Майклу стає цікавою така розмова. – Чи не твоя це заслуга, Френку?

      – Ні. Не моя. Це заслуга Толстого, Достоєвського та Пастернака.

      – Ось воно що. А з цими трьома його, певно, Святий Дух познайомив? То він у тебе трішки навіжений?

      – Який вже є.

      – Я пам’ятаю твою сестру. Як вона, до речі?

      – Ніяк, – відповідає Френк.

      У тому єдиному, короткому слові звучить біль.

      Вони знову замовляють випивку. С’юті вже прийняв рішення, про яке ще не знає Френк. Майкл не поспішає з відповіддю. Френк не підганяє його.

      – Я зрозумів, Френку. Ти не можеш мені пробачити не тільки Афганістану. І справа навіть не в ньому і не в тих дурних моджахедах. Все те пусте і зайве. Ти прекрасно це знаєш. Ми з тобою не раз посилали людей на вірну смерть. І вони йшли, робили це завзято, з ентузіазмом, бо вірили нам і вірили в нас, думаючи, що після виконання завдання їх чекає винагорода.

      С’юті робить паузу, спирається на стіл, нахиляється до Френка і каже:

      – Ти не можеш мені пробачити Вікторії. Ти ніколи не примиришся з тим, що вона вибрала мене, а не тебе.

      Френк нічого не каже, а різко хапає Майкла за краватку і смикає до себе. Дихання обох чоловіків стає важким, з грудей на волю рветься прихована роками ненависть.

      – Не торкайся своїм брудним язиком її пам’яті! Ми обидва знаємо, що вона могла зараз сидіти поруч з нами, якби не твої витівки та садизм по відношенню до неї. Жінка, яку потрібно було носити на руках, стала черговою жертвою твоєї несамовитої відданості ЦРУ.

      Він відпускає краватку СКАЧАТЬ