Ольга Кобилянська. Володимир Вознюк
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Ольга Кобилянська - Володимир Вознюк страница 11

СКАЧАТЬ римо-католицька парохїї, п'ять храмів Божих і три народні школи. З 1888 року сполучений Кімполунг залізницею з Чернівцями».

      У Кімполунзі Ольга навчалася в чотирикласній німецькій школі. Цікаво, що її перша шкільна вчителька – Берта Міллер – стала для дівчини порадницею, навіть подругою, окремі риси, притаманні їй, колишня учениця використала у змалюванні Маргарети з «Людини», пані Марко з повісті «Царівна». «Вона-то була не лише моєю вчителькою в школі, але вчителькою і приятелькою і поза нею. Імпозантна, достойна жінка, що могла мірятися в дискусії хоч би з ким. «Пані Сталь» називала я її в своїй душі – через її велику освіту, повагу і дар мови. Побираючи науку в народній (початковій) школі, я вчилася З – 4 місяці ще й окремо по-українськи в одної вчительки-українки, на ім'я – Процюкевич. Повчилася писати, читати, граматики небагато і – перестала – не було засобів давати далі вчитися», – читаємо в автобіографії письменниці. Далі, як знаємо, довелося займатися самоосвітою, а про дуже слабеньке володіння українською письмовою мовою (усно спілкувалася вільно) свідчать здійснені О. Кобилянською в Кімполунзі записи українських народних пісень: українські тексти вона занотовувала латинськими літерами, тобто звичними для себе зі студій у німецькій школі. У дівочих альбомах, у щоденниках, проте, є записи окремих віршів українських і російських авторів такими ж, як їх подавали тогочасні видання. Приміром, 11 травня 1884 року, глибоко схвильована красою довкілля, дівчина записала свої враження в щоденник німецькою мовою, а щоб краще відтворити власний настрій, хвилювання, уплела в текст перші строфи вірша Т. Шевченка «Закувала зозуленька»: «Тільки дві великі луки відділяють наш садок від лісу, а звідти долинає щебет пташок, кує зозуля, шумлять стрункі ялини й смереки. А ось десь у лісі хлопець грає на сопілці. Тут я її рідко чую, тільки внизу, в долині, сопілку можна часто почути. В мені тоді прокидається глибока туга й смуток, хочу кудись полинути… В садку завше панує святоблива тиша… А тим часом до мене долинає: «Ку-ку, ку-ку, ку-ку». Я тихо сміюся. Мені завше, як кує зозуля, спадає на думку Шевченків вірш:

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4AAQSkZJRgABAQEAZABkAAD/2wBDAAEBAQEBAQEBAQEBAQEBAQEBAQEBAQEBAQEBAQEBAQEBAQEBAQICAQECAQEBAgICAgICAgICAQICAgICAgICAgL/2wBDAQEBAQEBAQEBAQECAQEBAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgL/wAARCALfAjoDAREAAhEBAxEB/8QAHwABAAEEAgMBAAAAAAAAAAAAAAkGBwgKAQUCAwQL/8QAcRAAAAYBAwMCAgMIDAkHBQIfAQIDBAUGBwAIEQkSIRMxFEEVIlEKFhkyWGFxlhcjUneBkZKhsdHU1SQzNzlCtrfB8BgmJzhZdtYlYnJ0s+EoNDZDRlOCoilER2Znc6bxNUVWV2NkdXiGk5elsrS10v/EAB4BAQAABwEBAQAAAAAAAAAAAAACAwQFBgcIAQkK/8QAaREAAgEDAgMFAwQMCAsFBAAXAQIDAAQRBSEGEjEHEyJBUWFxkQgUMoEVFyMzQlKhscHR0vA0VFVzkpOz4RYkN1NWYnKUstPxCRhDgqIlV3R1JzU2Y4S0JihEZGWDo8I4RXaltbZHpMP/2gAMAwEAAhEDEQA/ANQN5/j3H/rDn/2wa5vi+8wf7A/4RX2uv/4Zffz8/wDaV69Kk00pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pXsef49x/6w5/9sGkX3mD/YH/AAip1/8Awy+/n5/7SvXpUmmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlKaUppSmlK9jz/HuP/WHP/tg0i+8wf7A/4RU6/wD4Zffz8/8AaV69Kk00pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pTSlNKU0pXsef49 СКАЧАТЬ