Магия во мне. Ангелина Архангельская
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Магия во мне - Ангелина Архангельская страница 4

Название: Магия во мне

Автор: Ангелина Архангельская

Издательство: ЛитРес: Самиздат

Жанр: Религиозные тексты

Серия:

isbn:

isbn:

СКАЧАТЬ мне, Люцифер?

      «Несущий свет», поныне,

      Изрек на царственный манер.

      Он был прекрасен, и ужасен,

      И искры сыпались из глаз,

      И лик его казался ясен.

      Взглянул и начал свой рассказ:

      «Взращен я был без Матери

      И сотворен Отцом,

      Нрава был строптивого,

      Но с ангельским лицом.

      Исполнен грозной Силою,

      Гордыней и добром,

      Я жил с улыбкой милою,

      Но все ушло с грехом.

      Мой главный грех – тщеславие,

      Гордыня, также – зло,

      Хотелось мне Восславия,

      Что не было дано.

      Летал я в небе с крыльями,

      Теперь мне их не надо.

      Был с братьями всесильными,

      Сейчас – Владыка Ада.

      Скажу я напоследок

      Об истине одной:

      Есть выбор человека, -

      Иль с Богом, иль со Мной».

      Добро та лихо.

      Жило Добро на світі, було воно щасливе,

      У барвінку ходило, пило вранішню р̕осу.

      Життю раділо буйно, було таке красиве,

      І зранку заплітало свою чудову к̕осу.

      А поруч, по сусідству, жило коряве Лихо.

      Бродило спозаранку та плакалось нещасне.

      Дивилось заздрісно на світ, ножа точило тихо,

      Хотіло все зробити, щоб були негаразди.

      Якось вони зустрілись і стали розмовляти

      Про Долю, про журбу и про любов,

      Про те, як люди вміють запевняти,

      Що в них все добре, хоч і ранять серце знов.

      Про посмішку дитини, яка на світ родилась,

      Про перший крок, безпам’ятне кохання.

      Про щастя, що о нім душа молилась.

      Про Ангела-захисника дихання.

      Про сильну біль, яка терзає душу,

      Про довгий час, який лікує рани,

      Що люди роблять те, що вони мусять,

      Але не те, що завжди їх так м̕анить.

      Розмова в них триває вічність,

      Говорять вголос, від душі.

      І відчуваєм ми розмови той епічність, -

      Людині вигідно на Лихо все грішить.

      Так повелось, що Лихо – завжди крайнє,

      Все спишеться на Лихо і кінець.

      То Доля не така, то сподівання марні,

      То мрії не збуваються…і хай їм грець!

      Так от, скажу я вам, як є, і без благаннь,

      Що Лихо та Добро, то тільки – досвід.

      Що треба жити просто і без дорікань,

      Не бути боягузом, і не пливти життям наосліп.

      Лил̕ит.

      Лил̕ит, прекрасна ты всегда, и молода,

      Ты не стареешь, сексуальна и желанна,

      И волос смоляной, зеленые глаза,

      Когда-то для тебя была на СКАЧАТЬ