Я не я!. Аисс Виал
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Я не я! - Аисс Виал страница 6

СКАЧАТЬ відчиніть! Досить вже! Я хочу покинути замок! Семюел! Ти чуєш? Я хочу додому! Назад в Англію! Семюел, якщо ти зараз же не припиниш свої дурні «сюрпризи», я ніколи більше з тобою не заговорю. І не вийду за тебе заміж! Се-е-мюел! Мені страшно!

      Ще з хвилину вона молотила в двері руками. Потім прихилилася до неї спиною і, втомлена, з'їхала від почуття безвиході майже до самої підлоги. Так вона просиділа в розгубленості чверть години. Що тільки дівчина не передумала за цей час! Яких тільки гіпотез не будувала! Спогади і страхи нав'язливо лізли в голову. Потім її раптом почало трясти чи то від стресу, чи то від пронизливого холоду кам'яної підлоги середньовічної будови. Ледве тримаючись на ногах, вона допленталась до масивного ліжка з щільним пологом і забилася прямо в сукні під ковдру. Зуби її безперервно стукали. Це підступала до наляканого нез'ясовним розуму рятівна лихоманка.

      Близько двох годин її морозило і ламало в повній самоті. Слідом їй ввижалося, що в кімнаті було по черговості досить багато ряджених: прислуг, жінок і чоловіків, воїнів. Серед них часто миготіло обличчя незабутнього Дункана МакКоула. Навіть в маренні його загадковий образ не залишає її! Тільки погляд його був дещо іншим в мареннях: чи не грізним і лютим, а переляканим і м'яким, що випромінював співчуття і жалість до неї.

      Під час цих галюцинацій її мозок малював сенс уривків уявних бесід МакКоула з присутніми в її кімнаті. Спочатку з першої людиною – молоденькою служницею:

      – Я накажу тебе висікти на очах у всіх, дурне дівчисько! Скільки ти будеш повторювати, що хвора леді, не є леді Равенной? Вирішила врятувати свою господиню таким чином, сподіваючись ввести мене і моїх людей в оману? А як же інші мешканці замку? Вони готові тебе підтримати в твоїй брехні?

      Потім з понівечених і закривавленим воїном, зв'язаним по руках і ногах:

      – Хто ця леді, Седрік?

      – Я не знаю, Дункан! – відчужено видихнув поранений полонений.

      – Чи не дратуй мене, хлопець! Твоє життя висить на волосині! І тільки я можу його зберегти тобі. Ну ж зізнавайся! Хто вона?

      – Я ж сказав, не знаю! – вперто відповідав невільник.

      – Заберіть його і замкніть в темниці без води і їжі до тих пір, поки не зізнається! – скомандував оскаженілий МакКоул.

      Потім з якимось худорлявим дідком-монахом:

      – Чим ти можеш їй допомогти, Іеген?

      – Все в руках Господа Бога, Дункан! Хіба тобі не ненависний цей вимушений шлюб з нею, МакКоул? Щось я тебе не зрозумію! – непідробно здивувався монах.

      – Я поставив тобі питання, Іеген? – крізь зуби процідив Дункан.

      – Якщо причина лихоманки дівчини – пережите потрясіння, думаю я з легкістю зможу їй допомогти, але якщо, втрутилися сили небесні … – він не договорив, натякаючи на ясність своїх думок.

      – Ти повернеш її до життя будь-яким засобом, старий! У тебе в запасі є три дні. Король Шотландії чекає моєї допомоги біля СКАЧАТЬ