Рубаї. Омар Хайям

Чтение книги онлайн.

      Вино нам вічність одкриває – пий!

      Від нього серце оживає – пий!

      Хоч палить, як вогонь, зате турботи,

      Немов жива вода, змиває – пий!

      Не знаєм істини – то й що ж? Хіба сердезі

      Отак і мучитись, немов на гострім лезі?

      Тримайся келиха, не випускай із рук —

      I добре житимем, не п’яні й не тверезі.

      Хвилину радості в турботах не губи,

      На порох не стирай під жорнами журби!

      Немає жодного, хто б угадав майбутнє.

      Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!

      Фортуні попелу на голову насип,

      З місяцевидою гуляй і пий! Звели б

      Тебе давно у гроб думки, якби піддався.

      Нікого не вернув землі холодний глиб!

      Хіба у всесвіті найкращий твір – не ми?

      В очах у розуму зіниця й зір – не ми?

      Це коло всесвіту скидається на перстень,

      А камінь, що горить ясніш од зір, – це ми.

      Якщо ти любиш пить, до мудрих прихиляйся,

      З тюльпановидими, веселими впивайся.

      Впивайся, та не так, щоб дивувались люди:

      Потроху, зрідка пий і від людей ховайся.

      Дні весело збувай: свіжіша від тюльпана,

      Хай дівчина тобі всміхається кохана!

      Бо незабаром смерть, як чорна буря, зірве

      Сорочку днів твоїх, як пелюстки з тюльпана!

      Як гарно: на квітках – росинки прохолодні,

      I дівчина в квітках. Ну що ж: напередодні

      Було усякого – про те тепер не згадуй,

      Все, що було, забудь: найкращий день —

                                                                сьогодні.