Фарс-мажор. Дмитро Стельмах
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фарс-мажор - Дмитро Стельмах страница 4

Название: Фарс-мажор

Автор: Дмитро Стельмах

Издательство:

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-03-5272-8

isbn:

СКАЧАТЬ тому ми і зібралися тут просто неба, і біля стін нашої Спілки скажемо рішуче «ні!» усіляким зрадникам, відступникам, рейдерам і посіпакам політичних інтриганів з брудними руками, злим серцем і жаром у голові.

      Я, як поет нашої Київщини, нашого росяно-барвінкового Приірпіння, не міг не відгукнутися на відомі ганебні події довкола Будинку літераторів. Пропоную вашій увазі мої останні поетичні рядки з цього приводу:

      ПРО ШТУРМ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ У НІЧ ПРОТИ З ЛИСТОПАДА 2003 Р.

      У листопаді купка знавіснілих інтриганів

      В Будинок літераторів ввірвалася вночі,

      Ну просто вам боївка очманілих хуліганів,

      За браком лиш заряджених обрізів і наганів,

      А так завбачливо усе взяли і постіль, і харчі.

      Їм на заваді стала мужня чергова у вестибюлі,

      Що кинулась міліцію чимшвидше викликати,

      Та поки правоохоронці щось там до пуття розчули,

      Немов у відділках своїх геть всі давно поснули,

      Вона сама взялась удар нічних гостей тримати.

      На ноги підійняла весь письменницький загал,

      І в цьому допоміг їй телефон спілчанський,

      Й розповіла про штурм, цей камуфляжний бал,

      Про це свавілля владою приплачених катал,

      Аж ось примчав і розрулив все Ярівчанський.

      А де, поете, будеш ти, коли якась сволота

      Полізе нашу славну Спілку відбирати?

      Невже без бою впустиш вражу зграю у ворота,

      Дозволиш слухати її паскудного бридкого рота,

      А потім станеш вік себе за це картати?

      Не вірю, що ти втратив вогник полум'яний

      І думаєш відсидітись в байдужості окопах,

      Бо сонця там нема, там є лиш простір тьмяний,

      Застигнеш в ньому, мов солдатик олов'яний,

      А ти ж митець, якого поважають у європах».

      Як аплодували мені побратими! Як посвітлішали їхні обличчя! Мене називали мужнім лицарем української духовності. Як гаряче тис мені руку Владислав Ярівчанський. Ще й сказав:

      – Дмитре, ти поет від Бога. Ти навіть сам не усвідомлюєш масштабу свого таланту. Такі, як ти, Дмитре, народжуються не кожні п'ятдесят років.

      Саме в цей момент подзвонила Мотря. Спитала, що таке жіноча мастурбація. Сказала, що дівчата щось про таке говорять, а вона – ні в зуб ногою.

      Відповів, що саме зараз виступаю перед письменниками і це не найкращий час для ґрунтовної відповіді. Та й не великий фахівець я з цього питання. Але, коротко кажучи, жіноча мастурбація – це дрібненький пустоцвіт на невмирущому дереві кохання. Прісний сурогат, безбарвний ерзац. Любовний самообман нецілісних особистостей. А взагалі, можеш довідатись у своїх «Острозьких черниць», вони про це напевне краще за мене знають.

      Кілька молодих поетес, що опинилися поруч, дивилися на мене з неприхованим захватом. Що такого особливого вони в мені побачили?

      29 лютого, СКАЧАТЬ