Темна вежа. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хлопець і кинув сокирку на підлогу, щоб червоним від миття посуду великим пальцем і вказівним показати, наскільки трошечки. – Я вчу, відколи сюда попав. – Пальці на другій руці розтислися, і ніж полетів до сокирки на підлогу.

      – Ти з Серединного світу? – спитав Джейк. – Адже так, я правий?

      У розумових здібностях хлопця-посудомийки Джейк дуже сумнівався («У телевікторині йому нічого не світить», поза сумнівом, пустив би шпильку Елмер Чемберз), але принаймні на тугу за батьківщиною йому клепки вистачало. В його переляканих очах Джейк побачив журбу.

      – Ога, – сказав хлопець. – Зтудова я, з Ладвеґа.

      – Це десь біля міста Лад?

      – На північ, подобається тобі чи ні, – відповів кухарчук. – Ти вб’єш мене, парубче? Я не хочу вмирати, хоч і тоскно мені.

      – Якщо скажеш мені правду, то від моєї руки не загинеш. Чи проходила через цю кухню жінка?

      Повагавшись, хлопець кивнув:

      – Ога. Її вели Сейр і його банда. Вона була без ніг, голова теліпалася… – Він показав, як саме теліпалася в жінки голова, ставши від цього ще більше схожим на сільського дурника. Джейк згадав про Шимі з Роландової розповіді, про часи, коли він жив у Меджисі.

      – Але не мертва.

      – Нє. Я чув, як вона дихала.

      Джейк озирнувся на двері, але ніхто не з’являвся. Так. Йому слід забиратися звідси, але…

      – Як тебе звуть, хлопче?

      – Джохабім я, син Госси.

      – Послухай, Джохабіме. З цього ресторану можна вийти у цілий світ, який зветься Нью-Йорком. Там такі хлопці, як ти, живуть вільно. Раджу тобі йти туди, поки є змога.

      – Вони зловлять мене, приведуть назад і здеруть шкуру з живого.

      – Ні, ти просто не розумієш, наскільки велике це місто. Як Лад, коли він був…

      Він поглянув у каламутні Джохабімові очі й подумав: «Ні, це я не розумію. А якщо я зависну тут, переконуючи його, то отримаю те, на що…»

      Двері до ресторану знову розчинилися. Цього разу всередину спробували прорватися двоє ницих людей одночасно, і обидва застрягли в дверях, не в змозі зрушити з місця. Джейк метнув обидві тарілки й спостерігав, як вони пролетіли хрест-навхрест, кожна своєю траєкторією, та познімали голови обом новоприбулим якраз тієї миті, коли вони прорвалися всередину. Тіла попадали на спини, й двері знову захряслися. У школі Пайпера Джейку розповідали про битву біля Фермопіл, де греки відбили напад перського війська, що вдесятеро переважало їх чисельністю. Греки заманили персів у вузький гірський прохід – у Джейка ж були ці двері кухні. Допоки вороги заходитимуть по одному-два (а це неминуче, якщо тільки вони не знайдуть спосіб атакувати з флангів), він їх убиватиме.

      Принаймні поки не скінчаться Орізи.

      – Зброя? – спитав він у Джохабіма. – Є тут якась зброя?

      Джохабім похитав головою, але, зважаючи на його тупуватий вигляд, важко було зрозуміти, що він мав СКАЧАТЬ