Грішна. Тесс Герритсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ранку, коли Ріццолі та Фрост могли бути присутні. Навіть зараз, коли Мора гортала звіти, роблячи помітки на полях, вона не могла не думати про Каміллу. Ранковий холод каплиці її не покинув, тож, працюючи за столом, вона не знімала светра, закутана від спогадів про той візит.

      Вона підвелася перевірити, чи висохли вовняні брюки, повішені над радіатором. «Годиться», – подумала, швидко розпустила зав’язку й вислизнула з лікарських штанів, які носила весь день.

      Знову опустившись у своє крісло, Мора трохи посиділа, роздивляючись квітковий візерунок на стіні. Її робота була похмура, тож для протидії цьому вона оздобила свій кабінет нагадуваннями про життя, а не про смерть. У кутку кімнати розростався фікус у горщику – щасливий об’єкт уваги як Мори, так і Луїз, бо обидві постійно метушилися навколо нього. На стіні висіли зображення квітів у рамах: букет білих півоній і сині іриси. Ще на одному плакаті була ваза зі столистими трояндами, такими пишними, що стебла згиналися під вагою пелюсток. Коли стос документів на столі Мори ставав надто великим і вага смерті здавалася нездоланною, вона дивилася на ці зображення, думала про свій садок, про запах родючої землі та яскраву зелень весняної трави. Думала про ріст, а не про смерть. Не про гниття.

      Однак цього грудневого дня весна здавалася далекою як ніколи. У вікно стукав крижаний дощ, і думка про поїздку додому викликала жах. Цікаво, чи міські служби вже посипали дороги сіллю або ж там досі ковзанка, якою автівки носяться, мов хокейні шайби?

      – Докторко Айлс? – озвалася в інтеркомі Луїз.

      – Так?

      – Вам телефонує доктор Бенкс. На першій лінії.

      Мора завмерла.

      – Це… доктор Віктор Бенкс? – тихо перепитала вона.

      – Так. Сказав, що представляє міжнародну організацію «Єдина Земля».

      Мора не відповіла. Вона не зводила очей з телефона, руки на столі неначе кригою взялися. Вона майже не усвідомлювала того, як у вікно летить сльота. Чула лише, як калатає її серце.

      – Докторко Айлс?

      – Дзвінок міжнародний?

      – Ні. Він ще раніше залишав повідомлення. Він у готелі «Колонада».

      Мора сковтнула.

      – Я не можу зараз відповісти.

      – Він уже вдруге телефонує. Каже, що ви знайомі.

      «О так. Це точно».

      – Коли був перший дзвінок? – запитала вона.

      – Сьогодні по обіді, ви ще були на виїзді. Я лишила повідомлення у вас на столі.

      Мора знайшла три рожеві наліпки, що сховалися під стосом документів. Ось воно: «Доктор Віктор Бенкс. Телефонував о 12:45». Вона витріщилася на це ім’я, у шлунку крутило. «Чому саме зараз? – подумки спитала. – Стільки місяців минуло, чому ти раптом мені телефонуєш? Чому думаєш, що можеш повернутися до мого життя?»

      – Що мені сказати? – спитала Луїз.

      Мора глибоко вдихнула.

      – Скажіть, СКАЧАТЬ