Город мой… Сборник поэзии. Меир Ландау

Чтение книги онлайн.

      Падає білий сніг,

      Як передтеча зими.

      Падає небо до ніг

      У завірюсі пітьми.

      Нові срібляні комахи

      Крижані сані везуть.

      Знов Снігова Королева

      Вийшла у свій довгий путь.

      Білим прапором йдуть коні,

      Полозки дивно свистять.

      Погляд її був суворий,

      Очі її майорять.

      Випалють холодом очі,

      Візьмуть у кригу серця.

      Зірками стануть крізь ночі

      Дивні легенди Творця.

      Чорним вороном злетіла

      І за море понеслась

      Моя доля сизокрила,

      Десь за море забралась.

      Моя доленька лихая,

      Утікаєш з часом ти.

      Все сіріше і чорніше

      Мого світла кольори.

      Забраася гамалія

      Прямо в душу, серце дме.

      Я душею не старію,

      Просто серце може жме.

      Не забрати мою долю

      Чорним чаклунам лісів.

      Не забрати в вовка волю,

      Бо він вільний син степів.

      Чорним вороном злетіла,

      І за море понесласью

      Моя доля сизокрила

      Десь за гори забралась.

      Заворожи, чаклунка мила,

      Щоб позабути все навік.

      Щоби розкинув буйні крила

      Й піднявся вітер-оберіг.

      Щоби ласкава Берегиня

      Мене у раї прийняла,

      І знов зростила наче сина,

      До себе в хмари забрала.

      Лиш закриваю свої очі —

      Знов тії ж мріються думки.

      Безсонні мої темні ночі

      З її легенької руки.

      Не хочу щоб вона забула,

      Коли іншого пригорнула,

      Її у серці мрію я…

      Та взявши мою душу грішну,

      Пішла по людях й рознесла

      Мою нудьгу за нею ясну…

      І посміялася прекрасна

      Й навіки спокій забрала…

      Ходила відьма оболонком,

      Забутим лугом тим пройшлась.

      Знайшла бурштинок, і галчонком

      У небо, в хмари, піднялась.

      Забуту пісню проспівала,

      Свою нудьгу переливала

      У зрі, місяць в вишині,

      Щоб чули люди на землі

      …про її лихо…

      «Щож ж ти, милий,

      Залишив дівчину одну,

      Козак відважний, горділивий,

      Мене віддав на самоту,

      Не спала що безсонні ночі,

      Тебе в віконце виглядала,

      Що продивила ясні очі

      І сподівань поназаймала.

      Куди ж ідеш ти, світ коханий?

      Навіщо відьму покидаєш?

      Невже є СКАЧАТЬ