Дві обручки. Нина Фиалко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ але варта гарної пари. Відразу перед очима постав Арсен. Кого він їй нагадує? Їй уже доводилося зустрічатися з кимось, схожим на нього. Найбільше насторожила відсічена в дитинстві дідова брова – про подібний випадок вона колись точно вже чула. Невже це той Василь з її юності? Незважаючи на поважний вік – значно за вісімдесят, – Ксеня мала добру пам’ять. Вона не раз казала, що це їй кара за якісь гріхи, бо повертаючись до подій минулого життя, переживала їх ніби заново. Те хвилювання супроводжувалося великими муками, бо тепер вона дивилася на все з висоти літ і бачила всі помилки, яких не змогла уникнути колись. Як кажуть: «Аби ж то теперішній розум на тодішню силу і завзяття!» І знову спогади… Вони виринали з глибини пам’яті сторінками найпомітніших подій, яких вистачило б не на одне життя.

      …Родина Штефана і Ганни Волянюків мешкала в одному з мальовничих сіл Підгаєччини, що на Тернопіллі. Звичайна українська сім’я з чотирма робочими руками і багатьма ротами. Землі подружжя мало лише кілька морґів – і це змушувало тяжко працювати, аби харчів вистачало від урожаю до урожаю. Зате взимку відпочивали, особливо у свята, коли працювати гріх. Родина сідала навколо столу і біля каганця з фігурним склом вмощувався з Кобзарем старший син Богдан. Він так гарно читав вірші, а найчастіше «Катерину», що мама, згадуючи щось своє, тихенько кінчиком хустини витирала сльозу. Маленька Ксеня тулилася до неньки і жаліла її, потискуючи руку вище ліктя. Мати винувато посміхалася і гладила дівчинку по голівці. Чи вона боялася, аби і її доньку така доля не спіткала, як Катерину, чи співчувала сироті, – Ксеня не думала про це. Їй також було шкода Катерини, але сльози не наверталися на очі.

      Зрештою, лунали вдома не самі лише художні твори. Сільська «Просвіта» давала читати різні книжки з історії України і про Запорозьку Січ. Часто в хаті поверталися до питання: чому це їх у 1918 році від’єднали від України і віддали полякам?

      – Мабуть, Росія побоялася патріотично налаштованих українців, які проголосили в кінці жовтня Народну республіку, – зробив висновок Штефан.

      – Але чому не запитали в народу, чи хоче він того? – докучав батькові Роман, а менший Олекса тільки підтакував старшому братові, прагнучи показати, що також розуміється на політиці.

      – Діти, я там не був, тому не знаю, чим керувалися наші вожді, коли розпоряджалися значною частиною свого народу. Знаєте, воно ж завжди так: пани чубляться, а в хлопів лоби тріщать… От заженуть чоловіка у глухий кут, і в тих умовах він іншого виходу не бачить, як тільки лізти в ту пастку, яку йому наставили, – відхрещувався Штефан, бо й сам не раз міркував над цим питанням.

      …Довгими зимовими вечорами надворі лютувала хурделиця, а в хаті було тепло і затишно. Мама монотонно крутила веретеном, сукаючи тонку нитку з прядива чи вовни, а Ксеня й собі ставила поруч неї невеличкий кужіль і вчилася жіночої справи. Пам’ять у неї й тоді була нівроку: прочитавши СКАЧАТЬ