Єва. Артуро Перес-Реверте

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й прибутками. Як полюбляв казати капітан, Португалія – маленька і бідна країна. Людям платять мало.

      – Два трупи. В Альфамі.

      Алмейда дивився не на Фалько, а на паруючий срібний кавник, що його офіціант щойно поставив на стіл. Він налив собі повну філіжанку кави без цукру.

      – Один – іспанець, а інший – португалець, – додав він перед тим, як зробити перший ковток.

      Фалько промовчав. Він спокійно сидів, спираючись долонями на край столу, біля тарілки зі скромними залишками тосту з маслом і склянки з-під молока (чоловік давно не вживав каву). Терпляче чекав. Нарешті Алмейда замислено відсьорбнув ще кілька ковтків, витер вуса і звів на нього очі.

      – Де ти був учора ввечері, мій друже?

      Фалько витримав його погляд, вигнувши брови на знак подиву.

      – Я вечеряв.

      – А потім?

      – Пішов до кабаре.

      – Сам?

      – Ні.

      Алмейда дуже повільно кивнув головою, наче почув саме те, що очікував. Знову провів рукою по неголеному обличчю.

      – Іспанець і португалець, – різко повторив він. – Першого зарізали, мов порося.

      – І що?

      – У твого співвітчизника вкрали всі документи, але невдовзі його опізнав співробітник посольства. Він виявився республіканським агентом. Другий, португалець, впав із великої висоти. Або його скинули звідти. Якийсь там Альвес. Служив у транспортній компанії на вулиці Комерсіо.

      – Навіщо ти мені це розповідаєш?

      – Альвес працював на твоїх людей.

      Фалько закліпав очима.

      – «Моїх» людей? А хто вони?

      – Іди до біса.

      Запала довга мовчанка. Алмейда допив свою каву маленькими ковточками, після чого взяв сигарету, запропоновану Фалько. Останній мав дивовижну здатність відновлювати дружні стосунки від тієї самої миті, коли вони обірвалися бозна-скільки місяців чи років тому. Вистачало одного турботливого жесту, плескання по плечу, спільних спогадів, щирої усмішки. З Алмейдою достатньо було викурити сигарету.

      – Ти можеш довести, що вчора ввечері був не сам? – спитав капітан, випускаючи дим.

      – Авжеж.

      – І хто з тобою був? Чоловік чи жінка?

      – Жінка.

      – Відома?

      – Вельми, – слабко посміхнувся Фалько. – Саме тому я буду вдячний, якщо ти не розголошуватимеш її ім’я.

      – У такому разі назви мені місця, де ви були.

      – Ми були в «Мартіньйо да Аркада» і «Бандиті».

      – А потім?

      – У неї вдома. Близько чотирьох годин.

      – Де вона живе?

      – У тому ж районі. Провулок Салітре, поряд із готелем «Тіволі».

      Якусь мить Алмейда осмислював інформацію.

      – Ти знав того іспанця? – зрештою спитав СКАЧАТЬ