Пароль. Осип Никитченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не осталось кожи, что ненужная на шее.

      И смешали со свинцом семена цветов Ван Гога.

      Метал, что порохом покрыл стенки детского пищевода.

      Чернозём застыл, как слой большого фундамента,

      И старик копает землю, каждый день провалы в памяти.

      Параліч

      Дітоньки мої, сумно мені,

      Коли я без емоцій читаю з суфлеру.

      Коли мова іде про захист землі,

      Я сльози проллю на пачку паперу.

      Свіжої крові в келих мені.

      Коли ввечері, тихо, я загравала з тобою,

      А ти розчиняв етанол у зацвілій воді.

      Я робила вигляд, що нас тільки двоє.

      Навіть, якщо ти інших бачиш,

      Тихо дивися в мої пасма краще.

      Міцно спотворює контури тіла.

      Для чого ж ще голову підігріли?

      Лікування симптоматичне.

      Давай, завари собі чашечку чаю.

      Публічне, музичне, рідне, логічне.

      І я з часом на фоні залишивши засинаю.

      Під новим вісником,

      Під гучним вистрілом,

      Пустими ліжками,

      Сумними піснями:

      Ольга та Соломія,

      А разом содомія,

      Випалили твої очі.

      Тепер кожної ночі

      Приходять до тебе,

      На стелі рожевій

      І хочуть зірвати дах.

      Рідне місто замерзло в пітьмі.

      Бабця під храмом порване окутує тіло.

      Просить допомоги у святої землі,

      Щоб нарешті комусь у нас пощастило.

      Дах

      Тільки з іншого боку,

      Наприкінці року,

      Ти мене зажав.

      Ти мене зажав.

      Тепер моє зусилля

      Рушить свавілля.

      Яке ти почав.

      Яке ти почав.

      Терміти за собою залишили нічого.

      Ні в кого не спитаю як підійти додому.

      Погріти свого тіла, бо зацвіла підлога,

      А в моїй старій ванній росте пеніцилін.

      Ти взяв участь у справі, заливши це бетоном.

      І височать над містом наповнені картоном.

      Залізуть через вену та пролізуть під крону

      І змусять мертвий мозок, купити хиткий дім.

      Розглядаєш, нервово, настінні малюнки.

      Ридає печінка та пусто у шлунку.

      Знайшовши на карті попіл від будинку.

      Альбомні сторінки.

      Альбомні сторінки.

      Лишень не потрібно платити за себе,

      За ті дивовижні засмажені ребра,

      А їсти з землі.

      А їсти з землі.

      Тільки з іншого боку,

      Наприкінці року,

      Ти мене зажав.

      Ти мене зажав.

      Тепер СКАЧАТЬ