Наркономіка. Як працює економіка картелів. Том Уэйнрайт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ проекти не рушили, але принаймні сорок міст заявили, що хочуть узяти участь в експерименті. В Ілопанґо членам банди дали невелику пекарню. Коли я зустрічався з мером Руано, він лаштувався до відкриття наступного дня курячої ферми, якою теж керуватимуть члени maras.

      Ватажкам банд, схоже, перемир’я теж на користь. Візьмімо Старого Ліна. Розкошів у в’язниці, де я його інтерв’ював, немає, але на вимір Сальвадору в ній стерпно. Раніше його тримали в Сакатеколуці, в’язниці, яку за жорсткий режим називали «Сакатрас». Напередодні оголошення перемир’я його перевели до зручнішого криміналу. Едсона Закарі Юфімію, ватажка «Сальватручі», також перевели з жорсткої буцегарні до в’язниці з легшим режимом. Офіційно зміна режиму пояснювалася тим, що ватажки банд вестимуть перемовини про перемир’я і в новій в’язниці зможуть спілкуватися зі своїми організаціями.

      – Нам потрібні були умови для консультацій з нашими compañeros, – пояснює Старий Лін.

      Можливо, річ була не тільки в цьому, але переведення до в’язниці з нижчим рівнем охорони, безумовно, діяло як підсолоджувач.

      М’якші умови, а також державні витрати на проекти створення робочих місць зробили перемир’я вельми непопулярним, хоча кількість убивств і знизилась. Люди сумніваються в мотивах банд, які, на думку багатьох, підписали перемир’я лишень для того, щоб захистити власний бізнес. Вони, можливо, мають рацію: попри всі гуманні балачки Старого Ліна про виправлення і зменшення кількості вбивств скорочення кримінальних прибутків не спостерігається. Здирство – мабуть, найгидкіший злочин, бо зачіпає пересічних людей, а не лише бандитів, і воно й далі квітне.

      – Здирство – основне джерело доходів банди. Вони кажуть: «Ми можемо вести переговори, але не про здирство», – говорить Давид Мунґуя, який був міністром безпеки на час укладення пакту в 2012 році.

      Тому політикам завжди проект був не до душі. Коли вперше оголосили про перемир’я, його схарактеризували як угоду між двома бандами, укладену за посередництва католицької церкви. Уряд вітав зниження кількості вбивств, але тримав дистанцію від самого перемир’я. Через рік після підписання пакту і при малій кількості вбивств політикам схотілося визнати і свою роль у цьому процесі. Стало зрозуміло, що перемир’я частково досягнуто за посередництва Рауля Міханґо, колишнього радника Міністерства оборони. Після того як вдалося вмовити «Мара Сальватруча» й «Банду 18-ї вулиці» на угоду в березні, він через кілька місяців переконав кілька невеликих банд приєднатися. «Мао Мао» і «Машина», пара міні-maras, приєдналися до перемир’я, а ще дві банди кримінальних злочинців «Раса» і створена у в’язниці знесилена гангстерська організація, відома як MD («Mara дезорганізована»).

      Відтоді перемир’я проходило низку нестійких фаз. Воно розвалилося в 2014 році, коли новий президент Сальвадору Санчес Серен відмовився від офіційної підтримки угоди, пообіцявши під час передвиборної кампанії знищити злочинців. СКАЧАТЬ