Месія Дюни. Френк Герберт

Чтение книги онлайн.

      «Підкреслювати титулярну різницю в присутності Чані – це слабкість», – подумав Пол. У такі хвилини він поділяв Стілґарову антипатію до Ірулан, але ця антипатія була пом’якшена певним співчуттям. Ким же була Ірулан, якщо не пішаком Бене Ґессерит?

      – Так? – сказав Пол.

      Ірулан дивилася на нього.

      – Якщо ти призупиниш постачання меланжу…

      Чані похитала головою на знак незгоди.

      – Ми діємо обережно, – відповів Пол. – Тупайле залишається притулком для переможених Великих Домів. Цей світ є символом святині, найвищої безпеки для всіх наших підданців. Викриття розміщення притулку робить його вразливим.

      – Якщо вони можуть переховувати там людей, то можуть ховати й інші речі, – буркнув Стілґар. – Армію, скажімо, або ж початок культивування меланжу…

      – Якщо хочеш, щоб люди залишалися миролюбними, – сказала Алія, – не варто заганяти їх у глухий кут.

      Шкодувала, що дала втягти себе в суперечку, яку передбачала.

      – То ми даремно вели переговори впродовж десяти років? – промовила Ірулан.

      – Жоден із вчинків мого брата не є даремним, – відповіла Алія.

      Ірулан підхопила перо, стисла його так, що аж побіліли пальці. Пол побачив, що вона бере свої емоції під контроль за методом Бене Ґессерит: пильний погляд усередину себе, глибоке дихання. Майже почув, як вона повторює літанію. За мить Ірулан запитала:

      – І чого ж ми досягли?

      – Ми вивели Гільдію з рівноваги, – сказала Чані.

      – Ми хочемо уникнути відкритого протистояння з нашими ворогами, – додала Алія. – Не маємо особливого бажання їх убивати. Достатньо з нас тієї різанини, що вже відбулася під прапором Атрідів.

      «Вона теж це відчуває, – подумав Пол. Дивно, що вони обоє мають таке почуття обов’язку стосовно цього розбишакуватого ідолопоклонницького Всесвіту з його екстазами спокою навпереміну з дикими пориваннями. – Чи повинні ми захистити їх від них же самих? – питав він себе. – Вони щомиті граються з порожнечею – порожні життя, порожні слова. Вони надто багато вимагають від мене».

      Щось стиснуло йому горло. Скільки він за цей час втратив? Яких синів? Які мрії? Чи вартувало це тої ціни, яку відкрило йому видіння? Хто запитає тих, котрі житимуть у далекому майбутньому, хто скаже їм: «Але без Муад’Діба вас тут не було б».

      – Відмова в меланжі нічого не вирішить, – сказала Чані. – Через це Лоцмани Гільдії втратять можливість бачити часопростір. Ваші сестри втратять своє правдочуття. Деякі люди можуть передчасно померти. Перервуться комунікації. І кого в цьому звинуватять?

      – Вони не дозволять, щоб до цього дійшло, – промовила Ірулан.

      – Невже? – спитала Чані. – Чому б це? Хіба ж хтось звинуватить Гільдію? Вона буде безпорадною й демонструватиме це.

      – Ми підпишемо договір таким, який він є, – сказав Пол.

      – Мілорде, СКАЧАТЬ