Вампір із Сассексу (збірник). Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на них, я подумав, що Ферґюсонові нелегко було б проникнути в кімнату своєї дружини силою. Дівчина витягнула ключа з кишені, і важкі дубові стулки рипнули на петлях. Я увійшов, і покоївка шпарко замкнула за мною двері.

      Без сумніву, жінку, котра лежала на ліжку, била пропасниця. Вона, здавалося, перебувала в напівпритомному стані, та коли я увійшов, підняла на мене свої прекрасні, але змучені очі. Побачивши незнайомця, жінка, либонь, заспокоїлася й опустилася на подушки.

      Я підійшов до хворої, сказав кілька підбадьорливих слів. Вона не рухалася, поки я перевіряв пульс і міряв температуру. У мене склалося враження, що її недугу викликало сильне нервове потрясіння.

      – Вона лежить так уже цілий день, навіть два дні. Боюся, що вона помре! – зронила покоївка.

      Жінка обернула до мене своє розпашіле гарне обличчя. – Де мій чоловік?

      – Він унизу й хотів би вас бачити.

      – Не хочу його бачити! Не бажаю.

      Здавалося, вона починає марити.

      – Злий дух! Що маю робити з цим бісом?

      – Чи не можу я чимось допомогти?

      – Ні! Ніхто не може мені допомогти! Все скінчено… Все згинуло… Що б я не робила, усе згинуло…

      У цієї жінки була дивна фантазія. Я ніяк не міг уявити собі милого Боба Ферґюсона нечистою силою.

      – Ваш чоловік палко кохає вас, – сказав я. – Він дуже непокоїться через те, що трапилося.

      Красуня знову зупинила на мені свій погляд.

      – Він кохає мене! Ага!.. А хіба я його не люблю? Я приношу себе в жертву, щоб не розбити йому серце. Ось як я його кохаю. А він міг подумати, міг сказати про мене таке…

      – Він такий нещасний. Але він не може зрозуміти!

      – Він не може зрозуміти? А мав би повірити!

      – Не хочете побачитися з ним? – знову поцікавився я.

      – Ні, ні. Не можу забути його жахливих слів! І його погляду. Не хочу бачити його. А тепер ідіть… Ви нічого не можете для мене зробити. Скажіть йому лише одне: я хочу бачити свою дитину! Маю на це право. Це – єдине, що маю йому сказати.

      Жінка обернула голову до стіни та замовкла.

      Я повернувся вниз, до вітальні, де біля каміну сиділи Голмс і Ферґюсон. Останній похмуро вислухав мій звіт про візит до його дружини.

      – Як я можу доручити їй дитину? – заламав він руки. – Звідки можу знати, чи не опанує чи нею знову цей дивний імпульс? Як можу забути, що бачив дитячу кров на її губах?

      Він сіпнувся.

      – Дитина в безпеці в місіс Мезон. І має залишитися там. Елегантна покоївка принесла нам чай. Коли вона подавала його, двері знову відчинилися й до кімнати увійшов хлопчик із блідим обличчям, світлим волоссям та яскравими синіми очима, що блиснули хвилюванням і радістю, коли зупинялися на обличчі батька. Підліток підбіг до нього й обійняв із поривом люблячої жінки.

      – О, татку, – закричав він. – Я не знав, що ти вже тут. Я б поїхав зустрічати тебе. Я такий радий тебе бачити!..

      Ферґюсон м’яко звільнився з обіймів сина, які, мабуть, СКАЧАТЬ