Матусин оберіг. Светлана Талан

Чтение книги онлайн.

      – Ні, я сама! – сказала вона, подивившись на батька. У неї був зовсім інший вираз обличчя: здавалося, повернулися давно забуті усмішка, рум’янець на щічках та жвавий погляд виразних очей. Олеся вправно поставила пательню на плиту і згадала про фартушок. Він висів уже не перший день на кухні, на тому місці, де його залишила колись мама. Дівчинка зняла його, і на мить смуток промайнув на її щойно повеселілому личку. Вона зітхнула й зав’язала фартух.

      Усе, чому навчила її мама, вона пам’ятає, а якщо забуде, то знову прочитає її листа. Олеся підсмажила омлет, розклала його на дві тарілки. Він трохи порвався на шматки, але не біда – наступного разу вийде краще. Олеся запросила батька снідати.

      – Доню, що тобі подарувати на день народження? – поцікавився за сніданком батько.

      – Мікрохвильову піч, – Олеся здивувала відповіддю.

      – Піч?

      – Так. Стара вже не працює, а я буду в пічці розігрівати їжу, і це зекономить мені час, – по-дорослому сказала дівчинка.

      – Може, якусь сукню чи кофтинку?

      – Ні, не треба! – чітко відповіла Олеся. Вона налила томатний сік у дві склянки, одну з них поставила перед батьком. – Мушу про тебе піклуватися. Пий, він корисний.

      Чоловік був так здивований разючими змінами в поведінці доньки, що поперхнувся напоєм. Олеся була чи то занадто весела, чи то чимось збуджена, і він розгубився, не знаючи, як оцінювати такі зміни. Дівчинка поквапилась у свою кімнату, сказавши батькові, що його черга мити посуд, бо вона звечора не встигла зібрати портфель до школи. За мить Олеся була вже вбрана.

      – Тату, ти не забудеш купити мікрохвильову піч? – запитала вона.

      – Ні, обов’язково сьогодні куплю! – пообіцяв він.

      – У мене буде ще одне прохання.

      – Я слухаю.

      – Тату, ти зможеш поставити замок на мою тумбочку, щоб я могла її замикати ключиком?

      – Можу. Але навіщо? То твоя тумбочка, і я туди не заглядаю.

      – Там будуть лежати листи від мами, – пояснила дівчинка. – Їх ніхто не має права читати. То мої листи.

      Батько пообіцяв поставити замок, й Олеся сама пішла до школи.

      – Доброго дня! – привіталася вона з учителькою й навіть їй усміхнулася.

      Олеся сіла за першу парту, приготувалася до уроку й підійшла до вчительки.

      – Ви зможете мені давати додаткові завдання? – спитала її. – Мені потрібно наздогнати згаяне.

      Учителька здивувалася таким разючим змінам у поведінці дівчинки й радо погодилася їй допомогти. Тепер Олесі потрібно було дочекатися Ніну.