Я рисую счастье мелом…. Владимир Прохода

Чтение книги онлайн.

      Твоє босоноге, знайоме до болю,

      Дитинство, казкові дива,

      Хоча відшукала давно свою долю,

      Та в серці лунає сурма…

      Веснянко, веснянко, не треба шукати

      Того, чого в світі нема,

      Виходиш на ганок свій сум вгамувати,

      А Пісня лунає сама:

      Заплаче смерека, заграє трембіта,

      Гукає до себе твій край,

      Блукає душа, наче роки без літа,

      Торкає її водограй…

      Минають літа, ніч міняє на ранок,

      Крокує в майбутнє життя,

      Його кожна мить – муліне вишиванок,

      В коханні – червоним, а чорним – журба…

      Горить в небі свічка і серце палає,

      Молитви читає душа,

      А завтра що буде ніхто ще не знає,

      Та думка туди вируша…