Мацюсеві пригоди. Януш Корчак
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мацюсеві пригоди - Януш Корчак страница 15

Название: Мацюсеві пригоди

Автор: Януш Корчак

Издательство: Фолио

Жанр: Сказки

Серия: Король Матиуш

isbn: 978-966-03-5461-6, 978-966-03-6992-4

isbn:

СКАЧАТЬ або спали.

      Мацюся не дивувало, з яким знанням справи Фелек вів його найкоротшою дорогою до свого загону. Мацюсь гадав, що всі хлопчики-некоролі – такі ж, як Фелек. Одначе Фелек був винятком навіть серед дуже відважних. У колотнечі, коли щогодини новий ещелон привозив солдатів, коли загони весь час міняли місце, то наближаючись до колії, то вибираючи зручнішу місцину для постою, заблудитися було зовсім не важко. І навіть Фелек кілька разів нерішуче спинявся. Він був тут удень, але відтоді багато що змінилося. Кілька годин тому стояли тут гармати, зараз їх уже забрали. А тим часом прибув польовий шпиталь. Сапери перейшли аж до насипу, а їхнє місце зайняли телеграфісти. Частину табору освітлювали великі рефлектори, а частина танула в нічній темряві. Як на. лихо, почався дощ, і, оскільки траву було зовсім витолочено, ноги грузли в липкому багні.

      Мацюсь не наважувався ані на хвильку затриматись, щоб звести подих, бо боявся загубити Фелека. А той не йшов, а біг, розштовхуючи солдатів, що в свою чергу штовхали його.

      – Мені здається, наче це десь тут, – озвався раптом Фелек, озираючись навколо примруженими очима. Нараз погляд його спинився на Мацюсеві.

      – Ти не взяв пальта? – спитав він.

      – Ні, моє пальто висить у королівському гардеробі.

      – І рюкзака не взяв? Ну, знаєш, так вирядитись на війну може тільки розтелепа, – вихопилось у Фелека.

      – Або герой, – відказав ображений Мацюсь.

      Фелек прикусив язика: адже Мацюсь, що не кажи, – король. Однак його сердило, що саме зараз дощить, що кудись запропали знайомі солдати, які обіцяли сховати хлопця в своєму вагоні, що, зрештою, взяв він із собою Мацюся, не попередивши його, які речі треба брати в дорогу. Хай батько відлупцював Фелека, зате в нього є баклажка, складаний ніж і ремінь, без якого жодна тямуща людина не піде на війну. А Мацюсь – о жах! – в лакованих черевичках і в зеленій краватці. До того ж ця краватка, будь-як пов’язана в хапанині й тепер забруднена, надавала Мацюсевому обличчю такого жалюгідного вигляду, що Фелек засміявся б, коли б не тривожні думки, які, можливо, запізно обсіли йому голову.

      – Фелеку, Фелеку! – раптово долинуло здалеку.

      До них прямував височезний парубійко, теж доброволець, але вже в шинелі – справжній солдат.

      – Я чекав тебе тут. Наші вже на вокзалі, через годину посадка. Скоріше!

      «Ще скоріше!» – подумав король Мацюсь.

      – А це що за ляля з тобою? – спитав здоровань, показуючи на Мацюся.

      – Та, бачиш, я потім тобі скажу. Це довга історія, треба було його взяти.

      – Щось я сумніваюсь. Якби не я, тебе самого б не взяли. А ти ще й з цуценям.

      – Не розпускай губи, – сердито відказав Фелек. – Завдяки йому в мене є ціла пляшка коньяку, – додав він пошепки, щоб не почув Мацюсь.

      – Дай покуштувати.

      – Це я ще подумаю.

      Довго йшли мовчки троє добровольців. Найстарший був сердитий, що Фелек його не послухав, Фелек – заклопотаний, що вскочив у таку СКАЧАТЬ