Етюд у багряних тонах. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лиха історія. Близько другої години ночі наш полісмен, котрий робив обхід, помітив світло в будинку, а оскільки там ніхто не мешкає, він запідозрив щось недобре. Двері виявилися незамкненими, і в першій кімнаті, зовсім порожній, він побачив труп добре одягненого джентльмена. У кишені полісмен знайшов візитівки: «Єнох Дж. Дреббер, Клівленд, Огайо, Сполучені Штати». І жодних слідів грабунку, ніяких ознак насильницької смерті. На підлозі є плями крові, але на тілі ран не виявилося. Ми не можемо збагнути, як він опинився в порожньому будинку, і взагалі ця справа – суцільна загадка. Якщо ви приїдете в будь-який час до дванадцятої, то зможете мене тут зустріти. Залишаю все, як було, поки не отримаю від вас звістки. Якщо не зможете приїхати, повідомлю вам усі подробиці та буду дуже вдячний, якщо ви люб’язно поділитеся зі мною вашою думкою.

З повагою до вас, Тобіас Ґреґсон».

      – Ґреґсон – найрозумніший детектив Скотленд-Ярду, – зауважив мій приятель. – Він і Лестрейд виділяються серед інших нікчем. Обоє меткі й енергійні, хоча й на диво банальні. Один із одним вони ворогують, як кішка із собакою. Ревниві до слави, мов професійні красуні. Буде втіха, якщо обоє натраплять на слід.

      Я був вражений спокійним тоном його відповіді.

      – Але ж, мабуть, не можна гаяти ні секунди, – стривожився я. – Піти покликати кеб?

      – Я ще не впевнений, чи поїду. Я ж ледар, яких світ не бачив, тобто, певна річ, коли мене здолає лінь, а загалом можу бути й спритним.

      – Ви ж мріяли про такий випадок!

      – Любий друже, та яка мені радість? Припустімо, я розплутаю цю справу. Однаково Ґреґсон, Лестрейд і компанія привласнять собі всю славу. Така доля неофіційної особи.

      – Але ж він просить вас про допомогу.

      – Аякже. Він знає, що до мене йому далеко, і сам мені про це казав, але швидше відріже собі язик, ніж зізнається комусь третьому. Втім, мабуть, слід поїхати та поглянути. Візьмуся за справу на власний ризик. Принаймні, посміюся над ними, якщо нічого іншого мені не залишиться. Гайда!

      Він заметушився та кинувся за своїм плащем: вибух енергії змінив апатію.

      – Беріть капелюха, – звелів мій приятель.

      – Хочете, щоб я поїхав із вами?

      – Авжеж, якщо вам більше нічого робити.

      За хвилину ми обоє сиділи в кебі й з неймовірною швидкістю їхали до Брикстон-роуд.

      Був похмурий, туманний ранок, над дахами зависла коричнева імла, яка здавалася відображенням брудно-сірих вулиць унизу. Мій супутник перебував у чудовому настрої, базікаючи про кремонські скрипки та про різницю між скрипками Страдіварі й Аматі. Я мовчав. Похмура погода та майбутнє сумне видовище пригнічували мій настрій.

      – Ви, здається, зовсім не думаєте про цю справу, – перервав я нарешті його музичні теревені.

      – У мене ще немає фактів, – відповів він. – Будувати припущення, не знаючи всіх обставин справи, – найбільша помилка. Це може вплинути на подальший хід міркувань.

      – Скоро ви отримаєте ваші факти, – буркнув я, вказуючи СКАЧАТЬ