Етюд у багряних тонах. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

      – Не можу не погодитися з Ґреґсоном, сер, – зауважив Лестрейд. – Ми обоє намагалися знайти розгадку, й обоє помилилися. З тієї миті, як я прийшов, ви вже кілька разів повторили, що у вас є всі необхідні докази. Сподіваюся, що тепер ви не станете їх приховувати?

      – Якщо зволікати з арештом убивці, – додав я, – то він може вчинити ще якийсь злочин.

      Ми так тиснули на Голмса, що він явно завагався. Насупивши брови й опустивши голову, міряв кроками кімнату, як завжди, коли щось напружено обмірковував.

      – Убивств більше не буде, – сказав він, раптово зупинившись. – Про це можете не турбуватися. Питаєте, чи знаю я ім’я вбивці. Атож, знаю. Але знати ім’я – це ще занадто мало, треба зуміти спіймати злочинця. Я дуже сподіваюся, що заходи, яких я вжив, полегшать це важке завдання, але тут треба діяти дуже обережно, бо нам доведеться мати справу з чоловіком хитрим і готовим на все, і до того ж, як я вже мав нагоду довести, у нього є спільник, не менш розумний, ніж він сам. Поки вбивця не знає, що злочин розгадали, у нас ще є можливість схопити його; але якщо в нього промайне хоча б найменша підозра, він негайно ж змінить ім’я та загубиться серед чотирьох мільйонів жителів нашого величезного міста. Не хочу нікого образити, але маю все ж сказати, що такі злочинці не по зубах карному розшуку, тому я й не звертався до вас за допомогою. Якщо я зазнаю невдачі, вся вина за недогляд впаде на мене, і я готовий за це відповісти. Наразі ж можу пообіцяти, що негайно розкажу вам усе, як тільки буду впевнений, що моїм планам ніщо не загрожує.