Випробування невинуватістю. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нахилився вперед – увічливо давав зрозуміти, що намагається допомогти.

      – Оскільки ви принесли лист від містера Маршалла, гадаю, ваш візит пов’язаний із моїм нещасним сином Джеко – Джеком. Тобто всі ми зверталися до нього Джеко.

      Усі ретельно дібрані Калґарі слова та фрази зникли. Він сидів, раптом усвідомивши той жах, про який мав сказати. Він знову пробурмотів.

      – Це надзвичайно важко…

      І знову замовк. Тоді Лео обережно промовив:

      – Якщо це вам допоможе… ми цілком усвідомлюємо, що Джеко був… не надто нормальною особистістю. Що б ми від вас не почули, це не здивує нас. Хоча те, що трапилося, жахлива трагедія, я завжди був переконаний, що Джеко не здатний відповідати за свої дії.

      – Звісно, не здатний, – сказала Естер, і Калґарі здригнувся від звуку її голосу. На мить він забув про неї. Дівчина сиділа на бильці крісла ліворуч від нього. Коли він повернув голову, Естер нетерпляче нахилилася вперед.

      – Джеко завжди був жахливим, – зізналася вона. – Коли він утрачав самовладання, то поводився як маленький хлопчик. Хапав те, що знаходив під рукою, і… і жбурляв у вас…

      – Естер… Естер… дитино моя, – голос Арґайла звучав засмучено.

      Дівчина злякано затулила рота рукою. Вона почервоніла й заговорила з раптовою незграбністю, властивою молодим:

      – Мені шкода. Я не подумала… Я забула… Не слід було так, не тепер, коли він… тобто коли все скінчилося і… і…

      – Усе це скінчилося, – повторив Арґайл. – Усе в минулому. Я намагаюся… Ми всі намагаємося… вірити, що хлопець був хворим. Одна з помилок природи. Це, вочевидь, найкраще все пояснює.

      Він подивився на Калґарі.

      – Ви погоджуєтеся?

      – Ні, – сказав Калґарі.

      На мить запала тиша. Різке заперечення вразило обох його співрозмовників. Слово вилетіло з майже вибуховою силою. Прагнучи пом’якшити цей ефект, він незграбно забелькотів:

      – Я… Я перепрошую. Бачте, ви мене не так зрозуміли.

      – О! – Арґайл замислився. Тоді обернувся до своєї дочки: – Естер, гадаю, краще тобі вийти…

      – Я не вийду! Я мушу почути… дізнатися, що це все означає.

      – Це може бути неприємно.

      Естер нетерпляче вигукнула:

      – Яка різниця, що ще жахливого накоїв Джеко? Усе скінчилося.

      Калґарі заговорив швидко.

      – Повірте, питання не в тому, що вчинив ваш брат, радше навпаки.

      – Я не розумію…

      Двері із протилежного боку кімнати відчинилися, і молода жінка, раніше помічена Калґарі, повернулася до кімнати. Тепер була в пальто та з маленьким шкіряним портфелем.

      Вона звернулася до Арґайла.

      – Я йду. Щось ще…

      Арґайл на мить завагався (Калґарі подумав, що він постійно вагається), а потім поклав руку на її плече й підштовхнув уперед.

      – Сідай, СКАЧАТЬ