Мітфордські вбивства. Джесcіка Фелловз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ рухом потяга, – сказав Клаут, витягуючи руки з кишень, коли почав говорити.

      – Коли ви зайшли до купе було темно?

      – Майже.

      – Там було освітлення?

      – Дуже тьмяне.

      – Припускаю, гасові лампи?

      – Так.

      – Після того як ви сіли, ви бачили когось?

      – Десь за десять хвилин, проїхавши з милю, я помітив, що то була леді.

      – Як вона сиділа?

      – Відкинулася назад, схилила голову на оббиту спинку.

      – Ви помітили її руки?

      – Я не бачив її рук, вони були під кутиком манто.

      – Її ноги були на підлозі?

      – Так.

      – Коли ви глянули на неї наступного разу?

      – Десь на півдорозі між Поулґейтом та Певенсей.

      – Що ви побачили?

      – Я побачив, що з нею щось не так.

      – Чому?

      – З пози, у якій вона сиділа.

      – А що потім?

      – Я побачив на її обличчі кров.

      – Свіжу кров?

      – Не можу сказати.

      – Її було багато?

      – Багато.

      – Вона струменіла?

      – Не можу сказати.

      – Що ви зробили?

      – Я сказав Ренсому, що з леді в кутку щось не так. Гадаю, що сказав: «Вона, мабуть, жахливо вдарилася». Не схоже, що він почув мене. Йому було зле через застуду.

      – Ви говорили з Томасом?

      – Ні. – Клаут зашаркав ногами. Мабуть, йому було ніяково в такій, м’яко кажучи, офіційній обстановці.

      – Чому?

      – Я більше нічого не говорив, аж доки ми не дісталися Бексгілла.

      – Ви щось робили?

      – Ні, сер. Аж доки ми не дісталися Бексгілла.

      – Чому?

      – Не думав, що все було так серйозно.

      – Ви помітили, чи леді дихала?

      – Так, дихала і, здавалося, читала газету.

      – У неї були розплющені очі?

      – Вони постійно розплющувалися та заплющувалися.

      – Спазматично?

      – Так.

      Ґай помітив, що під час цієї розмови міс Роджер виглядала засмученою. Вона схиляла голову, щоб поторсати сумочку на колінах, та тягнула за нитки на пальті. Вона була досвідченою медсестрою, та їй певно було неприємно чути про рани своєї подруги і розуміти, що вона намагалася просити про допомогу, проте їй це не вдалося. Було також дуже дивно, що ці чоловіки тоді не стривожилися сильніше. Клаут сказав, що не помітив крові в купе, так само й не згадував про будь-які ознаки боротьби. Інші двоє лише підтвердили його слова.

      Чергові потяга, яких викликали свідчити, та Джордж Волтерс присягнулися. Якщо свідчення Клаута бентежили, то Волтерсові виявилися ще гіршими.

      – Вона сиділа в схиленій позі, обличчям СКАЧАТЬ