Пошук. Павло Пташинський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ у зручних кріслах, принесених з борту, сиділи Механік, Дівчина, Марія та Матрос. Ліс фарбувався в золотавий зіркою, що сідала. Механік, сьорбнувши напою, розповідав історію. З неї, за його словами, й почалось освоєння космосу. Це було так.

      Орбітальна станція, де він працював, відпочивала. Випадково він помітив слабкий сигнал і занотував його в комп’ютер. Одразу це були шуми, та він все одно передав їх на Землю для розшифровки. І через природну допитливість, – за його словами, він узявся розшифровувати й сам.

      – Ти сам нещодавно читати навчився. – зауважила Марія.

      – Через те й навчився. І не заважай розповідати – відповів він з удаваною люттю.

      – І що то було? – запитала Дівчина.

      Поодаль Капітан щось ладнав. Сьорбнувши ще, Механік відповів.

      – То був вірш.

      – Вірш? – перепитала вона.

      – Так, саме вірш.

      – І як вірш міг прискорити освоєння космосу?

      – Та уяви, як здригнувся науковий світ! Люди відчули, що є ще хтось, розумний настільки, що не тільки розуміє поезію, але й може її передати. – відповів Механік.

      Дівчина уважно слухала розповідь.

      – Від нетерплячки дізнатись, хто це зробив, люди швиденько згуртувались, помізкували, що і як має бути, і ось – подорож, що здавалась нездійсненною, – відбулась. Та у вас тут так багато дорогоцінних металів – продовжував Механік. Що люди можуть на цьому і спинитись.

      – Чому?

      – Жадібність. – відповів Він.

      – Та ви їм не дозволите? – спитала Дівчина.

      – Звісно не дозволимо. Так Капітане?

      Розділ 5

      Чотири стихії

      Наступного дня Марія запросила дівчину на борт шатлу. Настав час готуватись до відльоту. Коридором вона провела її до центру. Стеля була вищою, і було видно, що існує другий поверх. Сходи вели вгору.

      – Хлопці досліджують планету на наявність розвинених істот. – сказала Марія. – Вибач, я мала на увазі, можливо тут мешкають ті, хто надіслав сигнал.

      – Нічого, я зрозуміла, – сказала Дівчина.

      – Тож ми маємо тебе підготувати.

      Вони піднялись сходами. Марія одчинила двері.

      – Ванна, – пролунало у просторому приміщенні.

      Зашумувала вода. Здійнялась піна. Дзеркало вкрилось парою.

      Далі Марія навчила її манікюру і догляду за віями.

      – Це знадобиться тобі на землі. Та не тут. Змивай.

      – Вони попрямували до бібліотеки.

      – Будеш приходити, коли матимеш час.

      Далі Марія показала басейн, лазню, центр керування, оранжерею, фонтан, тренажерний зал, туалет та кімнату для приготування їжі.

      – Здається усе. – сказала Марія. – Мабуть і нам час перекусити.

      Вони сіли за стіл.

      – А що то був за вірш? – спитала Дівчина.

      – А зорі гаснуть, крик їх підхопив. якось так. – далі прочитаєш у бібліотеці.

СКАЧАТЬ