Козацький міф. Сергей Плохий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ «Тараса Бульбу» в 1834-му, а наступного року повість опублікували. 1842-го він переробив текст, додав кілька нових сцен, але головну лінію не змінив. Центральні персонажі повісті – козацький полковник Тарас Бульба і два його сини, Остап та Андрій. Дія розгортається на тлі козацького повстання 1637–1638 року на чолі з гетьманом Остряницею. Кульмінація повісті – страта поляками полоненого Остапа, старшого сина Тараса Бульби. Покоління читачів гоголівського шедевру і глядачів шести його екранізацій (перша вийшла ще 1909 року) зворушено тамували подих у сцені страти: батько дивиться на страждання сина, а син кличе батька, не знаючи, що той у натовпі.

      «Остап выносил терзания и пытки, как исполин. Ни крика, ни стону не было слышно даже тогда, когда стали перебивать ему на руках и ногах кости, когда ужасный хряск их послышался среди мертвой толпы отдаленными зрителями, когда панянки отворотили глаза свои, – ничто, похожее на стон, не вырвалось из уст его, не дрогнулось лицо его. Тарас стоял в толпе, потупив голову и в то же время гордо приподняв очи, и одобрительно только говорил: “Добре, сынку, добре!”

      Но когда подвели его к последним смертным мукам, – казалось, как будто стала подаваться его сила. И повел он очами вокруг себя: Боже, все неведомые, все чужие лица! Хоть бы кто-нибудь из близких присутствовал при его смерти! Он не хотел бы слышать рыданий и сокрушения слабой матери или безумных воплей супруги, исторгающей волосы и биющей себя в белые груди; хотел бы он теперь увидеть твердого мужа, который бы разумным словом освежил его и утешил при кончине. И упал он силою и воскликнул в душевной немощи:

      – Батько! где ты! Слышишь ли ты?

      – Слышу! – раздалось среди всеобщей тишины, и весь миллион народа в одно время вздрогнул».[70]

      У цій сцені і в наступному епізоді, де Гоголь описує помсту Тараса і перемогу над польською армією Миколая Потоцького, автора надихала «Історія русів». Гоголя явно вразив епізод страти Остряниці, що його Пушкін згодом опублікував у «Современнике»: «Место казни наполнено было народом, войском и палачами, с их орудиями. Гетман Остряница, обозный генеральный Сурмило, и полковники: Недрыгайло, Боюн и Рындич были колесованы, и им, переломавши поминутно руки и ноги, тянули из них по колесу жилы, пока они скончались». І в «Історії русів», і в «Тарасі Бульбі» страта відбувалася у Варшаві. Гоголь також запозичив з «Історії русів» епізод про те, як Остряницю стратили, спаливши живцем у «мідному бику».[71]

      Завдяки «Тарасу Бульбі» вигадана сцена страти козацьких ватажків у Варшаві міцно закріпилася в історичній уяві читачів і шанувальників Гоголя. Режисер останньої російської екранізації «Тараса Бульби» (2009) Володимир Бортко був переконаний, що повість основано на справжніх подіях. Він побачив у ній руський патріотизм, точніше заклик до російсько-української єдності. В основу сценарію Бортка лягло друге (1842) видання повісті, у якому письменник, почасти під впливом змін у своїх поглядах СКАЧАТЬ