Название: Історія Лізі
Автор: Стівен Кінг
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Ужасы и Мистика
isbn: 978-617-12-4882-3,978-617-12-4741-3
isbn:
– Я думаю, вони перев’яжуть їй рани на руках і дозволять нам забрати її додому без особливих проблем, – сказала Лізі. – Якщо тільки…
– «Якщо тільки»?
– Якщо тільки ми захочемо забрати її додому. І якщо вона захоче поїхати з нами. Я маю на увазі, ми не станемо брехати й вигадувати якусь історію, гаразд? Коли вони запитають, що сталося, – а я певна, вони запитають, – ми розповімо правду. Так, вона робила це й раніше, у стані депресії, але це було давно.
– П’ять років – це не так уже й давно.
– Усе відносно, – сказала Лізі. – І вона може пояснити, що її багаторічний бойфренд щойно приїхав до міста з новою дружиною, а тому вона почуває себе препогано.
– А якщо вона не захоче говорити?
– Якщо вона не захоче говорити, Дарло, то я думаю, вони затримають її принаймні на двадцять чотири години, і ми обидві дамо їм на це дозвіл. Тобто я хочу сказати, невже ти захочеш, щоб вона повернулася сюди, якщо вона досі перебуває на якійсь іншій планеті?
Дарла трохи подумала, зітхнула й похитала головою.
– Я думаю, багато залежатиме від самої Аменди, – сказала Лізі. – Насамперед треба її добре вимити. Я сама стану з нею під душ, якщо буде треба.
– Справді, – сказала Дарла, провівши долонею по своєму коротко підстриженому волоссю. – Мабуть, треба почати з цього.
Несподівано вона позіхнула. Це був напрочуд широкий позіх, що виставив би напоказ її мигдалеподібні залози, якби вона досі їх мала. Лізі подивилася на темні півкола під її очима і зрозуміла щось таке, що могла б зрозуміти значно раніше, якби не дзвінок від «Зака».
Вона знову взяла Дарлу за руки, легенько, але наполегливо.
– Місіс Джонс телефонувала тобі сьогодні?
Дарла подивилася на неї з похмурим подивом.
– Ні, моя люба, – відповіла вона. – Вона зателефонувала мені вчора. Учора надвечір. Я приїхала, перев’язала її рани, як змогла, і просиділа біля неї майже всю ніч. Хіба я тобі не казала?
– Ні. Я думала, все це сталося сьогодні.
– Дурненька Лізі, – сказала Дарла й сумно усміхнулася.
– Чому ти не зателефонувала мені раніше?
– Не хотіла тебе турбувати. Ти робиш так багато для всіх нас.
– Це неправда, – сказала Лізі. Їй завжди було прикро, коли Дарла або Канті (або навіть Джодота, по телефону) верзли таку нісенітницю. Вона знала, що мислить не зовсім нормально як на загал, але нормально це було чи ненормально, вона мислила саме так. – Це лише гроші Скота.
– Ні, Лізі. Це ти. Завжди ти. – Дарла помовчала мить, а тоді похитала головою. – Та менше з тим. Я просто думала, ми владнаємо цю справу лише вдвох. Але я помилилася.
Лізі цмокнула сестру в щоку, обняла її, а тоді підійшла до Аменди й сіла поруч неї СКАЧАТЬ