Маленька принцеса. Казки. Ростислав Чубар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й издательской системе Ridero

      Маленька принцеса

      У далекій далечині, в заобрійній країні у величезному замку жила—була собі одна маленька принцеса. Звали її Аря. На зріст принцеса була трохи вища за стіл, але мала поганий характер і ніхто, ні тато-король, ні матуся—королева

      не могли змусити її їсти все, що було у неї в тарілці. Як не старалися кухарі,

      які б смачні страви не готували вони принцесі, від неї чули тільки одне:

      «Не хочу!»

      «– НЕ ХОЧУ» – раз у раз лунало в замку.

      «– НЕ ХОЧУ!» – кричала принцеса так, що у величезному буфеті, тужливо дзвеніли чашки.

      «– НЕ ХОЧУ!» – І ложки підстрибували від несподіванки і перемішувалися

      з виделками.

      – «Яка невихована дівчинка», – зітхали чашки.

      – «Украй невихована», – погоджувались ложки.

      І ось, через те, що принцеса погано їла, вона перестала рости.

      Всі її подружки, давно вже були вищі за неї. Але принцеса, все одно за обідом ховала їжу за щокою, а потім таємно випльовувала її.

      Минув рік, другий, третій, всі подружки принцеси вже давно закінчили Королівський дитячий садочок, і пішли вчитися до Королівської школи, а принцеса Аря так і залишалася маленькою…

      …І ось, минуло 10 років, всі подружки давно стали дорослими і забули про маленьку принцесу, а вона так і залишалася на зріст, трохи вища за стіл, і щоб виглянути у вікно, їй доводилося просити короля, щоб він присунув важкий стілець ближче до вікна.

      І одного разу, літнім днем, король сказав королеві:

      – Наша донька вже доросла, вчора їй виповнилось 20 років! Досить з нею панькатися, нам потрібно терміново поїхати у відпустку! Збирай королівські валізи!

      Король з королевою поїхали, а маленька принцеса залишилася одна, в своєму величезному замку. Захотіла принцеса попити соку, та не змогла дотягтися до буфетної полиці. Захотіла, крикнути у вікно, щоб хто-небудь прийшов до неї на допомогу, але їй не вистачило сил пересунути стілець. Сіла принцеса на підлогу і почала гірко плакати, і…

      …І прокинулася!

      «Ой, як добре, що це був тільки сон», – сказала собі принцеса Аря, —

      «Від сьогодні я добре їстиму, доїдатиму все що у мене в тарілці і ніколи не ховатиму їжу за щокою».

      З цього дня принцеса, почала добре їсти, почала рости і швидко наздогнала своїх подруг.

      * * *

      Сонне царство

      Більш за все на світі, маленька принцеса Аря, любила вдень, грати зі своїми ляльками. Але хіба ж можна як слід награтися, якщо на найцікавішому місці, тебе укладають спати?

      Тільки бувало, вона почне розчісувати ляльці волосся, або усаджувати ляльок пити чай, як мама, вже гукає з віконця:

      – Аря, донечка, пора спати!

      Аря терпіти не могла, спати вдень. Зазвичай, вона просто прикидалася сплячою.

      – Ох доню доню, зітхала матуся-королева. От забере тебе з собою КІТ-СНОВИД!

      Треба відзначити, що всі слухняні дівчатка заобрійного королівства після обіду завжди лягали спати і спали дуже міцненько, тому що знали: до дівчаток які не сплять, може завітати КІТ-СНОВИД. І забрати їх з собою у Сонне царство.

      І лише принцеса Аря не бажала спати вдень. Як не вмовляла її королева,

      як не просив король, Аря вперто дивилася в стелю, лежачи в своєму затишному ліжку.

      Та ось одного разу, як завжди лежачи вдень в своєму ліжку, Аря почула дивний звук: «Пих—Пих—Пих» – лунало десь вдалечині. «Пих—Пих—Пих» – почулося за вікном, немов старий паровоз поволі підіймається на круту гору.

      Дивно, подумала Аря, – поряд з нашим замком немає залізниці.

      І не встигла вона до ладу, це обміркувати, як раптом «Пих—Пих—Пих» пролунало прямо в кімнаті, і вона побачила, що на кватирці сидить власною персоною

      КІТ-СНОВИД

      – Таак, це тии, таа дівчччинка, яккка не бажжжае спати вдень? – зашипів

      – КІТ-СНОВИД. – А чччула, що я роблю з такими дівчатками?

      Не встигла Аря, щось відповісти або покликати на допомогу,

      як СКАЧАТЬ