Американська пастораль. Філіп Рот
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Американська пастораль - Філіп Рот страница 39

Название: Американська пастораль

Автор: Філіп Рот

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-617-12-4327-9, 978-617-12-4613-3, 978-617-12-4611-9, 978-617-12-4612-6

isbn:

СКАЧАТЬ проблема корениться в тому, що у дівчинки – гарні, успішні батьки. І якщо Швед має рацію, то на Меррі невпинно тиснула батьківська ідилія, і дівчинка – щоб не вступати в суперечку з матір’ю, щоб примусити її здувати з себе порошинки, думати тільки про дочку, зі шкури пнутися заради неї, а на додачу відбити батька у красуні матері, – сама себе затаврувала сильним заїканням, і з позиції позірної слабкості крутила ними як хотіла.

      – Таж Меррі потерпає через заїкання, – нагадав йому Швед. – Тому вона й у вас.

      – Хтозна, може, втрати – ніщо поряд із перевагами.

      Якусь мить Швед не розумів, що каже лікар, і сказав:

      – Але ж ні, ні, коли мати бачить, як дівчинка заїкається, їй просто серце крається.

      – А може, Меррі має це за перевагу? Дитина вона дуже кмітлива і запросто маніпулює іншими. Інакше б ви не сердилися так на мене за мої слова, що дуже часто заїкання – знаряддя маніпуляції, що дозволяє домогтися свого, а деколи – навіть і помсти.

      «Він мене ненавидить, – подумав Швед. – Тільки за мій вигляд. І за вигляд Дон. Наша зовнішність не дає йому спокою. От і ненавидить, за те, що не опецьки, не потвори, як він!»

      А психотерапевт тим часом розпинався далі:

      – Вашій дочці важко бути дочкою людей, обласканих увагою з причин, які особисто вона не вважає серйозними. Повірте, непросто, коли в розпал закладеного природою суперництва матері та дочки люди питатимуть її щокроку: «Коли ти виростеш, теж будеш Міс Нью-Джерсі, як мама?»

      – Таж ніхто не питає! Хто питатиме? В нас так не прийнято. Ми навіть не говоримо про це, які там розпити… Моя дружина – це не Міс Нью-Джерсі, моя дружина – її мати.

      – Не ви, так інші запитають, містере Левов.

      – О Господи, ну так люди постійно чіпляються до малих з пустопорожніми запитаннями – проблема тут аж ніяк не в них.

      – Але ж ви розумієте, що дівчинка, яка має підстави вважати, що їй не витримати порівнянь із матір’ю, до якої вона не дотягує, що дівчинка може вибрати…

      – Нічого вона не вибирала. Послухайте, мені здається, ви махлюєте, коли звалюєте на мою дочку такий тягар і ще втовкмачуєте їй, що заїкання – її «вибір». Нема тут ніякого вибору. Для неї заїкання – суще пекло.

      – Не завжди, судячи з її розповідей. Минулої п’ятниці я запитав у неї навпростець: «Меррі, чому ти заїкаєшся?» А вона мені каже: «Бо заїкатися легше».

      – Таж ж ви прекрасно знаєте, що вона хотіла цим сказати. Ясно як день, що саме вона мала на увазі. Вона хотіла сказати, що так їй можна не проходити через те, через що ти проходиш, коли намагаєшся говорити нормально.

      – І все ж я схильний вважати, що дівчинка мала на увазі не тільки це. Я вважаю, Меррі міркує десь так: якщо вона не заїкатиметься, ви станете цікавитися її справжніми проблемами, а в родині затятих перфекціоністів, СКАЧАТЬ