На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші (збірник). Эрих Мария Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ іншим.

      Чутка підтвердилася. Прибув Гіммельштос. Він з’явився вчора, ми вже чули його голос, такий нам знайомий! Кажуть, нібито він там у себе надто заповзявся на молоденьких новобранців. І не знав, що серед них – син начальника окружної управи. На цьому Гіммельштос і скрутив собі в’язи.

      Тут його багато що здивує. Тьяден уже кілька годин обговорює з нами всі можливі варіанти того, як він відповідатиме Гіммельштосові. Гайє задумливо поглядає на свої лаписька й підморгує мені. Той вечір, коли він відлупцював Гіммельштоса, став вершиною його життя; він розповідав мені, що вже кілька разів бачив усе це вві сні.

      Кроп і Мюллер розмовляють. Кроп – єдиний, хто роздобув собі казанок сочевиці, десь на кухні в саперів. Мюллер жадібно зиркає на казанок, та врешті опановує себе й питає:

      – Альберте, що б ти зробив, якби оце раптом настав мир?

      – Миру не буде! – відрубує Альберт.

      – А якби, – напосідає Мюллер, – що б ти тоді зробив?

      – Чкурнув би звідси, – бурчить Кроп.

      – Та звісно. А потім?

      – Напився б.

      – Та не верзи дурниць, я серйозно…

      – Я теж, – каже Альберт. – А що можна ще зробити?

      Розмова зацікавлює Кача. Він вимагає від Кропа пайку сочевиці, одержує її, довго щось обмірковує, а тоді каже:

      – Напитися можна було б, та краще – мерщій на найближчу станцію – і додому, до жінки. То ж мир, Альберте, мир!..

      Він порпається у своєму цератовому гамані, дістає звідти якусь фотокартку та з гордістю всім показує:

      – Моя стара!

      Тоді ховає картку й люто вигукує:

      – Проклятуща, паскудна війна!..

      – Тобі добре говорити, – кажу я, – у тебе є і син, і жінка.

      – Еге, – погоджується він, – і я мушу дбати про те, як їх прогодувати.

      Ми сміємося:

      – За тим діло не стане, Каче, ти ж реквізуєш усе, що тобі треба.

      Мюллер голодний і, мабуть, тому не задоволений відповідями. Він не дає Гайє Вестгузові помріяти про те, як той лупцюватиме Гіммельштоса.

      – Гайє, а що ти зробив би, якби тепер настав мир? – питає Мюллер.

      – Він би тобі відшмагав зад, щоб не починав таких балачок, – кажу я. – Чого це ти раптом?

      – А чого корова на даху ожеребилася? – відрубує Мюллер і знову звертається до Гайє Вестгуза.

      Гайє важко так зразу відповісти. Він хитає своєю поцяткованою ластовинням головою.

      – Кажеш, коли вже не буде війни?

      – Еге, ти тямущий хлопець.

      – І тоді знову будуть жінки? – облизується Гайє.

      – Авжеж, будуть.

      – От сто чортів! – каже Гайє, і обличчя в нього лагіднішає. – Тоді я знайшов би собі огрядну молодичку, щоб з неї і куховарка була пристойна, та головне, аби в руки було що взяти – й притьмом у ліжко! Хлопці, ви тільки СКАЧАТЬ