Демократія. Кондолиза Райс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ програми, які Москві виявилися не до снаги[31].

      За чотири роки в країні тричі змінилося керівництво. Старіючі радянські лідери – Брежнєв, Андропов, Черненко – помирали один за одним, і це гарна метафора на позначення стану Радянського Союзу.

      Для змалювання ситуації росіяни вдало використовували чорний гумор. У старому анекдоті розповідалося, як чоловік хотів потрапити на похорон Брежнєва.

      «У вас немає квитка», – каже йому охорона.

      Наступного разу чоловік прийшов на похорон Андропова.

      «Пред’явіть квиток», – каже охорона.

      Коли чоловік прийшов на прощання з Черненком, то сказав охороні: «Все гаразд… Я придбав сезонний абонемент».

      Люди та їхнє керівництво говорили про застій, стагнацію, описуючи стан справ.

      Горбачов став ковтком свіжого повітря. І впродовж наступних чотирьох років несподіванки йшли одна за другою, у той час як він намагався позбутися ярма радянського застою. Термін, що він обрав, – перебудова – позначав чимало нових ідей, які мали струснути централізоване планування економіки та запровадити (спочатку обережно) конкуренцію, цінову реформу й ринкові відносини. Хоча й обережні, реформи насправді були радикальними, якщо згадати про централізоване планування, на яке 65 років спиралася радянська економіка. Витрати й виробництво визначалися не попитом і пропозицією, а низкою планів, які щоп’ять років ухвалював уряд. Дивовижно, але план мав охопити всі транзакції в економіці, що обслуговувала майже 300 млн населення понад 11 різних часових зон.

      Одного року плани для виделок і вішаків для рушників переплуталися. Проте робітники працювали за планом. Ніхто не звертав уваги на те, що вішаки значно полегшали, а виделки значно поважчали. Їх завозили до магазинів, де радянським споживачам доводилося миритися з тим, що їм давали. Такою була природа централізованого планування, котра визначала все – від виробництва черевиків, холодильників та автомобілів до постачання верстатів для важкої промисловості й озброєння для війська.

      Одна з перших реформ дозволяла створення приватних ресторанчиків, які називали «кооперативами», щоб надати їм соціалістичного звучання. 1988 року, під час відвідин Москви, я побувала в одному з них і була вражена якістю й ретельністю приготування їжі. В СРСР я не бачила таких гарних макаронів і таких свіжих овочів. Коли в 1979 році я була аспіранткою, то часто на вході до державного ресторану (а тоді вони всі були державними) вам казали, що вільних столиків немає, і це попри те, що в залі було порожньо.

      Якщо вдавалося сісти, то з їжі був неїстівний черствий хліб, курка – шкіра та кістки і якісь принагідні овочі – зазвичай огірки й зрідка помідори. Працівники цим усім не переймалися, бо нагороди за гарне обслуговування й гарну їжу не було.

      Нові горбачовські підприємці були зовсім іншими. Вони хотіли мати СКАЧАТЬ