В’язень Неба. Карлос Руис Сафон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ працював катом у комуністів, мій товариш потрапив під час громадянської війни до в’язниці, де ледве не втратив розум і життя. Дивом вирятувавшись, ледве живий, він вирішив стерти своє минуле й назвався іменем, яке побачив на старій афіші про кориду на арені «Монументаль». Так народився Фермін Ромеро де Торрес, людина, що день у день творила свою нову історію.

      – Ось чому ти не захотів заповнювати парафіяльну анкету, – промовив я. – Ти не можеш скористатися іменем Ферміна Ромеро де Торреса.

      Товариш кивнув головою.

      – Слухай-но, я певен, що ми відшукаємо спосіб виправити тобі нові документи. Пригадуєш лейтенанта Паласіоса? Він звільнився з поліції і тепер працює вчителем фізкультури у школі в районі Бонанова. Але часом він навідується до книгарні, щоб побазікати, і одного разу розповів, що існує цілий підпільний ринок фальшивих документів для тих, хто після років, проведених в еміграції, хоче повернутися до країни. Паласіос сказав, що знає одного чоловіка, власника майстерні недалеко від корабельні Драссанас[29], який має зв’язки з поліцією і за сто песет може виробити будь-кому нове посвідчення особи й зареєструвати його в міністерстві.

      – Я знаю, про кого йдеться. Його звали Ередіа. Художник.

      – Звали?

      – Кілька місяців тому його тіло виловили в порту. Подейкують, випав із катера під час прогулянки до молів. Зі зв’язаними за спиною руками. Фашистські жарти.

      – Ти був знайомий із ним?

      – Мав певні справи.

      – Отже, якщо він зробив тобі документи, які підтверджують, що ти Фермін Ромеро де Торрес…

      – Ередіа виправив їх мені у тридцять дев’ятому, наприкінці війни. Тоді це було простіше, усюди панував страшенний безлад, і коли люди збагнули, що корабель іде на дно, тобі за два дуро продавали ледь не іменний герб.

      – Чому ж ти не можеш користуватися цим ім’ям?

      – Тому що Фермін Ромеро де Торрес помер у тисяча дев’ятсот тридцять дев’ятому році. Лихі то були часи, Даніелю, куди гірші, ніж тепер. Той неборака навіть року не протягнув.

      – Помер? Де? Як?

      – У в’язниці, у замку Монтжуїк. У камері номер тринадцять.

      У моїй пам’яті сплив дарчий напис, що його незнайомець залишив Ферміну на «Графові Монте-Крісто».

      Фермінові Ромеро де Торресу, який повернувся з мертвих і володіє ключем від майбутнього.

13

      – Того вечора, Даніелю, я розповів тобі лише частину історії.

      – Я гадав, що ти мені довіряєш.

      – Я ладен із заплющеними очима довірити тобі своє життя. Річ не в цьому. Я не розповів тобі всього, щоб захистити тебе.

      – Захистити? Мене? Від чого?

      Фермін пригнічено опустив очі.

      – Від правди, Даніелю… від правди.

      Частина друга

      Посеред мертвих

      1

      Барселона, 1939 рік

      Нових в’язнів привозили вночі, у машинах і автофургонах, що виїжджали з комісаріату на СКАЧАТЬ