Не озирайся і мовчи. Макс Кідрук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Не озирайся і мовчи - Макс Кідрук страница 32

Название: Не озирайся і мовчи

Автор: Макс Кідрук

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Триллеры

Серия:

isbn: 978-617-12-4077-3, 978-617-12-4076-6, 978-617-12-3865-7

isbn:

СКАЧАТЬ були не такими, як описала Соня, проте подібними: з першого на четвертий, потому на другий, звідти на шостий, потім знову на другий, звідти на десятий. 1–4—2—6–2—10. У статті також не знайшлося жодного слова про істоту, що може зайти до кабіни на п’ятому поверсі. Наприкінці автор розповідав, що паралельний світ майже не відрізнятиметься від звичайного, за винятком того, що світло не буде працювати, а єдине, що буде видно крізь вікна, – невеликий червоний хрест удалині.

      Марк відкинув планшет – яка дурня! – і прикусив губу. Він сам не розумів, чому це аж так його зачепило. Він думав, що Соня інакша. Вона привітала його із днем народження, першою заговорила, тож хлопець підсвідомо очікував на інакше ставлення до себе. Очікував, що вона ставитиметься до нього хоча б як до приятеля, а не як до ходячої енциклопедії, до якої можна підсісти під час контрольної чи попросити списати домашку.

      – Не роби їй домашніх завдань… я доведу, що паралельні світи існують… – Марк шморгнув носом і скреготнув зубами. Потім сповз під ковдру, накрився з головою та з гіркотою витиснув крізь зуби: – Я тебе ненавиджу.

      15

      Марк додав статтю до обраних і вискочив із дому раніше, ніж зазвичай, о 7:40, майже за годину до початку уроків. Яна спробувала розпитати, куди він так рано, проте Марк лише відмахнувся. Спустився до перетину з провулком Хвильового, зупинився на перехресті й, склавши руки на грудях, став чекати. Час від часу з його багатоповерхівки хтось виходив – хлопець скрадливо визирав з-за бетонного паркану, навколо подвір’я Обласного управління поліції, – проте щоразу то був хтось інший, не Соня. Марк прочекав до 8:20, а тоді, вирішивши, що дівчина невідь-чому подалася з дому раніше за нього, підтюпцем побіг до школи.

      На перерві після першого уроку Марк попрямував до вестибюля, де висів розклад. Другим уроком у 8-Б стояла геометрія, 214 кабінет. Ігноруючи схвильоване шепотіння, що шлейфом пливло за ним куди б він не подався, хлопець вибіг на другий поверх і заходився тинятися туди-сюди коридором. Двері 214-го було напівпрочинено. Марк зупинився за кілька кроків і заглянув до кабінету. Біля другої парти середнього ряду зібралося кілька дівчат, які щось обговорювали, та Соні серед них не було.

      Хлопець простовбичив там усю перерву. До класу сходилися Сонині однокласники. Бо́жко та Лямчик, надимаючись від власної крутості, на якийсь час відігнали Марка до сходів, але згодом хлопчак повернувся. О 9:25 продеренчав дзвінок, за хвилину до кабінету прийшла вчителька, сердито зиркнула на Марка, що самотньо стримів під вікном, проте нічого не сказала та причинила за собою двері.

      Соні Марк так і не побачив. Він розчаровано підібгав губи: схоже, з якоїсь причини дівчини не було в школі взагалі.

      Пізніше того дня Соня все ж прийшла. На великій перерві Марк брів до їдальні, щоб перекусити, і несподівано в галасливій юрмі старшокласників, які сунули коридором першого поверху, зауважив рудувато-каштанове, зібране в тугий хвіст волосся.

      – Соню! – Марк витягнув шию.

      Вона СКАЧАТЬ