Название: Зелена миля
Автор: Стівен Кінг
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Ужасы и Мистика
isbn: 978-617-12-4301-9, 978-617-12-4374-3, 978-617-12-4375-0, 978-617-12-4373-6
isbn:
– Гаразд, – сказав я, підводячись. – Я поставлю його на Делакруа. А доти підтримуватиму мир.
– Добре, – Гел і собі встав. – До речі, як твоя проблема?
Він делікатно вказав пальцем на мій пах.
– Та наче вже краще трохи.
– Це добре. – Він провів мене до дверей. – А до речі, що там Коффі? З ним проблеми будуть?
– Не думаю. Поки що він сумирний, наче мертвий півень. Дивний він, очі в нього дивні, але тихий. Але ми будемо тримати руку на його пульсі. Про це не хвилюйся.
– Ти, звісно, в курсі, що він скоїв.
– Так.
Він вивів мене в приймальню, де стара міс Ханна лупила по клавішах свого «Андервуда», як, здавалося, і щодня з кінця останнього льодовикового періоду. Ішов я з легкою душею. Загалом було таке відчуття, що я легко відбувся. І приємно було знати, що зрештою в мене є шанс пережити Персі.
– Відправ Мелінді цілий кошик моєї любові, – сказав я. – Але не купуй собі зайвого ящика хвилювань. Зрештою ще може виявитися, що там нічого такого, просто мігрень.
– Авжеж, – сказав він, і губи під зболеними очима розтяглися в усмішці. Це поєднання було замало не упирячим, чорт забирай.
Що ж до мене, то я подався до себе в блок Е, щоб розпочати новий день. Там чекали папери (прочитати й написати), підлоги (вимити), їжа (подати), графік чергувань на наступний тиждень (скласти) – сотні справ, про які треба було подбати. Але найбільше там було чекання – у в’язниці його завжди багато, так багато, що не переробиш. Чекання на час, коли Едуард Делакруа піде Зеленою милею, чекання, коли з’явиться Вільям Вортон з його вишкіром і татуюванням «Малюк Біллі», але понад усе – чекання, коли ж Персі Ветмор нарешті забереться геть з мого життя.
7
Миша Делакруа була однією з Божих загадок. До того літа я ще ні разу не бачив у блоці Е жодної миші, і більше не бачив жодної після тієї осені, коли Делакруа покинув наше товариство однієї спекотної грозової ночі в жовтні – покинув таким невимовно страшним робом, що я насилу наважуюся це все пригадувати. Делакруа стверджував, що це він видресирував ту мишу, яка розпочала своє життя серед нас під кличкою Пароплав Віллі. Але насправді, думаю, було якраз навпаки. Дін Стентон теж так вважав, і Брутал. Вони обидва були на чергуванні тієї ночі, коли миша з’явилася вперше. І, як сказав Брутал, «миша вже прийшла напівручна. І вдвічі розумніша за того СКАЧАТЬ