Дарунки. Даніела Стіл

Чтение книги онлайн.

      Літак приземлився в аеропорту Фіумічино в Римі, і вона взяла таксі до міста. «Гаслер» розташовувався в центрі, біля всіх найкращих магазинів, над фонтаном Треві, на вершині Іспанських сходів. Кімнати були в старовинному стилі й елегантні, і вона любила цей готель, попри те, що завжди зупинялася тут із Полом. Відігнавши від себе думку про колишнього чоловіка, вона зареєструвалася, і її провели до номера, що мав гарний вигляд. Усе в кімнаті було оббито жовтим сатином, над ліжком був балдахін.

      Довго в номері вона не затрималася й за півгодини після прибуття вийшла на прогулянку. Стояла спека, вулиці кишіли людьми. На ній були біла бавовняна сукня й сандалі. Жалобний одяг за Полом вона зняла одразу, щойно вислухала заповіт. Тепер же хотіла зачинити двері минулого, але гадки не мала, що чекає на неї попереду.

      Годинами вона блукала, заходячи до маленьких церков, до улюблених крамниць. Купила кілька пар красивого взуття й розпорядилася, щоб їх надіслали до готелю. І скрізь, куди б не йшла, вона помічала парочки, що обіймалися або гуляли, тримаючись за руки, і родини з маленькими дітьми. І, коли повернулася до фонтана Треві, вона знову почувалася самотньою. Добре було б блукати містом разом із кимось, але ті дні давно минули. Вона стояла, розмірковуючи про це, і дивилася, як люди загадують бажання, кидаючи монетки у фонтан.

      Маленький хлопчик-жебрак підбіг до неї й запропонував обміняти її євро на монети. Вона усміхнулася й здійснила обмін, давши монетку і йому, а потім тривалий час стояла, стискаючи монети в руці. Гадки не мала, чого побажати, і хлопчик сказав їй італійською, що перша монетка – на удачу, друга – на кохання, а третя – щоб повернутися до Рима. Вона достатньо розуміла італійську, аби збагнути, що він сказав.

      Довго стояла, дивлячись на фонтан, а потім помітила чоловіка в джинсах і синій сорочці, що стежив за нею. Із серйозним виразом обличчя він націлив на неї важку фотокамеру, готуючись знімати, але зупинився, побачивши, що вона дивиться на нього. На мить їхні очі зустрілися, а тоді вона відвела погляд. Він мав молоде обличчя та волосся із сивиною й здався їй європейцем. Було в ньому щось дуже самобутнє. За мить він зник, і жінка знову зосередилася на своїх бажаннях.

      Нарешті вона кинула монетки до фонтана, загадавши собі, як порадив хлопчик, удачі, кохання й повернутися до Рима. Зробивши так, вона на мить відчула смуток, а тоді пішла геть. Вирішила ще трохи поблукати вулицями, перш ніж повернутися до готелю. Дорожній рух був напружений і хаотичний, пішоходи снували скрізь, навколо неї лунало півдюжини мов, і все перебувало в такому жвавому русі, що вона не хотіла повертатися до свого номера й лишатися сама. Рим був містом, яке хотілося розділити з кимось, і сумно було, що немає з ким: навколо було стільки краси.