Вбивство у «Східному експресі». Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мене не зрозуміли, мсьє. Мені щастить з роботою. У мене достатньо грошей, щоб задовольнити і свої потреби, і свої примхи. Тепер я працюю тільки з такими справами, що зацікавлять мене.

      – У вас залізні нерви, – сказав Ретчетт. – Може, вас привабить сума в двадцять тисяч доларів?

      – Не привабить.

      – Якщо ви розраховуєте на більше, більше не буде. Я знаю, скільки це мені вартуватиме.

      – Я теж, мсьє Ретчетт.

      – То що ж не так у моїй пропозиції?

      Пуаро підвівся.

      – Пробачте мені, що переходжу на особистості, та мені не подобається ваше обличчя, мсьє Ретчетт, – сказав він.

      І з цими словами Пуаро вийшов з вагона-ресторану.

      Розділ четвертий

      Крик посеред ночі

      Експрес «Симплон-Схід» прибув до Белграда за чверть дев’ята того ж вечора. Він мав рушати аж о 9.15, тому Пуаро зійшов на платформу. Проте він не залишився там надовго. Було дуже зимно, і хоча сама платформа була крита, з вулиці заносило густим снігом. Він повернувся до свого купе. Провідник, що пританцьовував і махав руками на платформі, намагаючись зігрітися, сказав йому:

      – Ваші валізи, мсьє, перенесли в купе номер один, купе мсьє Бука.

      – Де ж подівся сам мсьє Бук?

      – Він перейшов у вагон з Афін, який щойно приєднали.

      Пуаро вирушив на пошуки друга. Мсьє Бук жестом припинив його протести.

      – Нічого. Нічого. Так зручніше. Ви ж їдете аж у Англію, тому вам краще залишитися у вагоні, що прямує в Кале. А мені тут дуже добре. Тут набагато спокійніше. У вагоні немає нікого, крім мене та грецького лікаря. Ох, друже мій, що за ніч! Кажуть, тут багато років не було такого снігу. Сподіватимемося, він не затримає нас у дорозі. Кажу вам, я від цього не в захваті.

      Рівно о 9.15 потяг покинув станцію. Незабаром після цього Пуаро підвівся, побажав другові добраніч і попрямував коридором до свого вагона, розташованого за вагоном-рестораном.

      На другий день подорожі бар’єри почали руйнуватися. Полковник Арбатнот стояв перед дверима його купе й розмовляв із Макквіном.

      Побачивши Пуаро, Макквін обірвав розмову. Здавалося, він дуже здивувався.

      – Як це так! – вигукнув він. – Я гадав, ви нас покинули. Ви сказали, що сходите в Белграді!

      – Ви мене неправильно зрозуміли, – усміхаючись, сказав Пуаро. – Пригадую, потяг саме вирушив зі Стамбула, коли ми це обговорювали.

      – Але, чоловіче, ваш багаж… Він зник.

      – Його перенесли в інше купе, ось і все.

      – О, розумію.

      Він повернувся до розмови з Арбатнотом, а Пуаро пішов коридором далі.

      Через двійко дверей від його купе старша американка, місіс Габбард, розмовляла з жінкою з овечим обличчям, яка виявилася шведкою. Місіс Габбард намагалася втиснути тій журнал.

      – Ні, любонько, візьміть, візьміть – наполягала вона. – У мене є багато чого читати. Боже, хіба цей холод не жахливий? – Вона люб’язно кивнула Пуаро.

      – Ви СКАЧАТЬ