Друга фундація. Айзек Азімов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Хоча вони, я сказав би, не заслуговують на довіру в обох випадках: там, де історія торкається головним чином особистостей, картинки стають або чорними, або білими – відповідно до інтересів автора. Я вважаю все це абсолютно непотрібним.

      – Але там йдеться про Тазенду. Ось на чому я намагався зробити акцент, коли дав тобі цю плівку. Це єдине джерело зі згадкою про них, яке я зміг віднайти.

      – Чудово. У них є хороші і погані державці. Вони завоювали небагато планет, якісь битви виграли, якісь програли. Нічого особливого. Навряд чи, Ченнісе, це додає щось суттєве до твоєї теорії.

      – Але ти випустив з уваги кілька моментів. Хіба ти не помітив, що вони ніколи не утворювали коаліцій? Вони завжди залишалися поза політикою у цій зоряній глухомані. Як ти кажеш, вони завоювали небагато планет, але потім зупинилися – і не тому, що зазнали якоїсь приголомшливої поразки. Схоже на те, ніби вони розширюють свою територію настільки, щоби бути в змозі захистити себе, але не настільки, щоби привертати увагу.

      – Дуже добре, – пролунала байдужа відповідь. – Я не заперечую проти висадки. У найгіршому випадку – змарнуємо трохи часу.

      – О ні. В найгіршому випадку ми зазнаємо цілковитої поразки. Якщо це виявиться Другою Фундацією. Не забувай, що це може бути світ, в якому є стільки Мулів, що всіх їх тільки Космос може знати.

      – То що ти пропонуєш?

      – Висадитися на якійсь незначній підвладній їм планеті і спершу вивідати про Тазенду якомога більше, а потім вже імпровізувати.

      – Гаразд. Не заперечую. А тепер, якщо ти не проти, я хотів би вимкнути світло.

      Ченніс махнув рукою і вийшов.

      У темній маленькій кімнаті, на острівці рухомого металу, що загубився у безмежжі космосу, генерал Ген Прітчер не міг заснути, прокручуючи в голові думки, що привели його до таких фантастичних висновків.

      Якщо все те, що він із болем змушений був визнати за правду – а в такому випадку всі факти збігалися, – то виходить, що Тазенда є Другою Фундацією. Інших варіантів немає. Але яким чином? Яким чином?

      Невже це може бути Тазенда? Звичайний світ? Нічим не примітний? Глухий закуток, що загубився серед уламків Імперії? Скалка серед уламків? Він пригадав, ніби з відстані, зморщене обличчя Мула і його високий голос, коли той розповідав про старого психолога з Фундації, Еблінга Міса – єдину людину, котра, можливо, дізналася таємницю Другої Фундації.

      Прітчер згадав напругу в Мулових словах: «Міса ніби переповнювало здивування. Здавалося, Друга Фундація перевершила всі його очікування, рушивши у напрямку, абсолютно відмінному від того, що він міг би припустити. Якби ж я тільки міг прочитати його думки, а не емоції! Але його емоції були прості – це стало для нього величезною несподіванкою».

      Несподіванка – ось що було ключовим словом. Щось надзвичайно дивовижне! А тепер з’явився цей хлопчик, цей усміхнений юнак, який жваво і весело розповідає про Тазенду та її непримітну відсталість. І він повинен мати рацію. Повинен. Інакше все це не має сенсу.

      Остання думка, СКАЧАТЬ