Батяр з Клепарова. Андрій Аркан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і таким щемливим звучанням рідкісного ліричного тембру. Цей неправдоподібно чистий, оксамитовий, сильний голос Северина вмить змусив усіх музикантів змовкнути і повернутися на свої місця. Северин співав далі, а на обличчях музикантів мимовільно з’являлися теплі посмішки. Северин вже збирався завершити своє виконання на цьому одному куплеті, але зачаровані його співом оркестранти, не змовляючись, раптом заграли музичний програш перед наступним куплетом.

      І Северин співав далі, вже у супроводі оркестру. В ту ж мить всі відразу відчули, що неочікувано для всіх – ось воно, сталося! Пісня зазвучала, заграла нарешті всіма своїми барвами! Таке ідеально чисте, досконале, гармонійне поєднання музики і співу раптом відбулося з ходу, без будь-яких проб! І то було щось неймовірне, щось феноменальне!

      Після завершення такого неочікуваного для всіх ідеального виконання зал ресторації з усіма оркестрантами поринув у блаженну тишу, яка тривала, здавалося, цілу вічність. Розірвав цю тишу сам Северин. Хмільні випари, які було вляглися під час виконання пісні, по-новому заграли в його голові, до нього знову повернувся грайливий батярський настрій і гумор.

      – Всім велике і щире «дякую»! – Северин уклонився порожньому залу і, розвернувшись до оркестрантів, посміхнувся: – І вам, панове чудові музиканти, красно дякую за приємно проведені хвилини! – По-блазенськи, найширше розвівши руки в сторони, вклонившись оркестрантам до самої землі, Северин випрямився, всміхнувся та з вигуком: «Ех!» зіскочив зі сцени. А за тим глибоко, по-батярськи засунувши руки в кишені своїх старих зацофаних споднів, попростував до виходу.

      – Одну хвилинку! – раптом на весь зал рознісся грізний голос пана Зарембського. Виявляється, він, теж непомічений ніким, десь з-за колони весь цей час спостерігав і за репетицією співачки, і за всім тим, що відбувалося потім. Всіх у залі заціпило – ой, що то зараз почнеться! Та Зарембський на диво спокійно і мирно провадив далі: – Я це вам, вам кажу. Як вас на ймення, прошу пана?

      Він звертався чітко до Северина, якого й спинив своїм окликом, але той все оглядався розгублено по залу, шукаючи якусь іншу особу, бо ще не усвідомлював до кінця, що то саме до нього звертається сам власник «Брістоля», який раптом виник тут, наче чорт із табакерки.

      – П-перпрошую, п-пане, але я нічого такого н-не вчинив, н-не заподіяв, – залопотів не на жарт перестрашений Северин.

      – А я вас ні в чому не звинувачую! Навпаки! То ви назвете, нарешті, своє ім’я? – Зарембський вже з нетерплячкою перервав жалюгідні Северинові виправдовування.

      – Северин! – відповів спокійно, нарешті взявши себе в руки, і чогось гордо задер голову догори.

      – Отже, Северин? Чудово! Таке справжнє козацьке ім’я! Хе-хе! Пане Северине, прошу до мого кабінету. Матиму до вас одну пильну справу. А ви, панове оркестранти, продовжуйте з нашою неперевершеною. А де ж вона? – Директор приставив дашком долоню над очима, визираючи в потемках зали співачку. – Ага! Ось ви де! Чого це ви там СКАЧАТЬ